9. Звертанням ускладнено речення (розділові знаки пропущено) А Братайтеся з нами з нами козаками згадайте Богдана старого гетьмана.
Б За вікном у вишневих гілках шарудить бешкетуючи вітер.
В Там у бузках за вікном отим миле обличчя і досі сниться мрією спогадом сном золотим.
Г Вибачайте люди добрі що козацьку славу так навмання розказую без книжної справи.
Д У розлуці з тобою кохання моє світить і смутить буяє й життя не дає.
10. Звертанням ускладнено речення (розділові знаки пропущено)
А Рухи і голос і погляд коханих я б не боялась любила б я їх.
Б І як торік виходить на планер художниця руденька осінь рання.
В Мене ж ніщо у серце не торкає ні ліс ні сад зелений мій кудрявчик ані в луску розтоплена ріка.
Г Невільники не мали ані зброї ані джури ні лицарських обов’язків тільки мури та кайдани.
Д Загорися ти моє серденько запалай пожаром.
11. Звертанням ускладнено речення (розділові знаки пропущено)
А Покинуті пов’ялі простіть мене конвалії!
Б Підсвічені багрянцем тихо линуть листи кленові падають до ніг безсмертній Лесі гордості Вкраїни.
В Море плаче голосом великим дужі хвилі ринуть і ридають і здіймаються все вгору й вгору.
Г А вже завтра зійде сонце ясне і само освітить гори-хвилі.
Д Він прожив під сонцем коло ста літ ніколи не ховаючись у холодок.
12. Звертанням ускладнено речення (розділові знаки пропущено)
А У мислях ти йдеш на дороги несходжені бурю чекаючи в синій блакиті.
Б Сонце одходило до спокою червоним світлом обдаючи землю.
В Наш лютий вороже недарма ти боїшся кайданів тих залізної музики!
Г Осінній плач осінній спів посеред літа золотого непереможно забринів із серця мого.
Д Мені в сю ніч приснився місяць ясний високе небо.​

напевно, у кожного з нас є улюблене заняття. комусь подобається вишивати чи готувати смачні страви. хлопці, зазвичай, люблять майструвати. мені особливо приємно малювати.

я люблю створювати різноманітні картинки. особливо мені подобаються вечірні пейзажі, адже природа дужа неповторна і багата.

безвітряними вечорами через вікно вдивляюсь у далечінь і зачаровуюсь таємничістю розлогих дерев, які ростуть у садку. поринаю у казкову мить. тоді беру пензлик, сі на підвіконня й переношу на папір вечірню красу. найскладніше малювати людські постаті. легкий відблиск місячного світла завжди по-різному освічує витвір. тому щоразу пейзаж виходить зовсім іншим.

раджу брати іншим в руку пензлик чи олівець, щоб переносити природну красу на маленький художній витвір. він покращує настрій та приносить радість.

ответ:

хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.

птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.

рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.

більше діла — менше слів.

будь господарем своєму слову.

мовивши слово, треба бути йому паном.

слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.

від красних слів язик не відсохне.

від солодких слів кислиці не посолодшають.

від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.

від теплого слова і лід розмерзається.

вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.

впік мене тим словом, не треба й вогню.

гостре словечко коле сердечко.

де мало слів, там більше правди.

діла говорять голосніше, як слова.

де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.

добре слово краще, ніж готові гроші.

добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.

за грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.

з пісні слова не і свого не вставляють.

і від солодких слів буває гірко.