91. 1. Утворіть від дієслів активні дієприкметники теперішнього часу. Запишіть їх за алфавітом і підкресліть суфікси.
Перемагати, вести, зростати, сидіти, крокувати, сіяти,
держати, міцніти, наступати, заливати, співати, догоряти,
лежати, заходити, прямувати, стояти, гудіти, працювати,
зріти, відпочивати.

Я ОТ ​

Проблема батьків і дітей існувала завжди. Як не як, це різні покоління, й іноді дуже важко дійти консенсусу у вирішенні певних питань. Батьки завжди намагаються вберегти своє чадо від жорстокості світу, запобігти появі негативних наслідків. Вони хочуть, щоб у дитини не було проблем, щоб її ніхто не образив і не засмутив, тому часто йдуть проти волі дітей, намагаються ізолювати їх від світу, оточити турботою й любов’ю. І поки дитя ще маленьке й не може відстояти власну думку, у батьків це вдається. Але коли дитина виростає, у неї з’являються власні погляди на життя, свої інтереси, які не завжди збігаються з батьківськими. Вони хочуть жити власним життям, переконані, що батьки хочуть їм лише гіршого й не розуміють їхніх намірів. Як наслідок, у родині починаються сварки й непорозуміння.

Я вважаю, що в такому випадку обом сторонам необхідно спокійно все обговорити, зважити й знайти вирішення проблеми, яке влаштовує їх обох. Батьки повинні пояснити дитині, що вони лише хочуть, щоб у неї все склалося якнайкраще, щоб їй не довелося страждати через свої необдумані вчинки. Дитина, у свою чергу, повинна пояснити батькам, що хоче самостійно будувати своє життя й вчитися на своїх помилках, адже мама й тато не будуть завжди поруч, і рано чи пізно дитина стикнеться з ситуацією, яку повинна буде вирішити власноруч. Лише спокійно обговоривши проблему і висловивши свої погляди, сім’я зможе знайти порозуміння. Скандали й сварки ні до чого хорошого не призведуть. Образи будуть сидіти глибоко в душі й час від часу призводитимуть до чергових суперечок.

Особисто я завжди ділюся своїми проблемами з батьками, розповідаю їм про своїх друзів і про те, що відбувається в моєму житті. Я ніколи не обманюю їх і завдяки цьому заслужила їхню довіру. Тому в нас дуже рідко виникають непорозуміння, адже батьки мають змогу подивитися на ситуацію з мого боку, а я знаю, що вони роблять все лише заради мого щастя. Звичайно, без сварок ми не обходимось, тому що, як би там не було, бар’єр поколінь стає між нами, але це буває дуже рідко, й ми завжди знаходимо компроміс.

Потрібно розуміти, що батьки ніколи не зроблять того, що б нашкодило їхній дитині. Необхідно набратися терпіння й розуміння й поділитися зі своїми рідними тим, що тебе турбує. Вони ніколи не засудять тебе, не засміють, а лише порадять, як зробити краще. Адже вони прожили більше ніж ти й знають краще. Ми тільки ступаємо на поріг дорослого життя, і, щоб запобігти серйозним проблемам, потрібно просто порадитись зі старшими: вони завжди до і підтримають нас. Довіра — це запорука щасливої сім’ї, тож впустіть її у свій дім.

Для мене особисто, героєм вважається той чоловік, який пожертвував чимось важливим або навіть власним життям заради когось або чогось.

Це люди з великої літери і маленької літери, які творять добро і заслуговують поваги.Є заслужені герої, визнані урядом і відомі на весь світ, а є герої, про яких ми навіть не чули, і вони тихо продовжують жити в тіні.

Герой, це людина здійснює акт самопожертви заради загального блага, заради миру на землі, заради близької людини, заради нас з вами.

Я думаю героїзм поняття широке. Ви праві, для когось заробити на шматок хліба вважається героїчним вчинком, а для іншого винести з пожежі купу діточок, що залишилися одних будинку і влаштували пожежу.

У наш час, встати на захист слабкого — це вже подвиг! А простягнути руку до НЕ залишити в біді, вже думаю можна вважати героїзмом.