а) перевіряється наголосом;

б) перевіряється за словником;

в) з випадним {е}

г) з буквосполученням -ере- -еле-

Безземельний, селянин, тиждень, зупинитися, хвилястий, поринаты, весло, черешенька, хилитися, хлопець, шелестить, липневий, небесний, вечiрнiй, теплицi, стебло, левада, примерзнути, кричати, вертлявий, вишневий, сiчень.

Це слово в кожного з нас викликає найрізноманітніші асоціації, хвилю тепла й ніжності. але не кожен знає, як багато щирих, мелодійних пісень цього жанру фольклору створив народ. вони зародилися в сиву давнину, коли людина вірила в здатність побажання, вираженого в слові, впливати на реальність. саме тому в колискових так багато добрих зичень маляті.дитину заколисують сон й дрімота. голуби та незмінний мешканець селянської хати — кіт усіляко дбають про немовля. а пісні, в яких кіт виявляє певний характер, здатність і до хороших, і до негарних учинків, спрямовані до перших проблисків свідомості малюка. колискові були цікавими й повчальними і для дітей старшеньких.є серед колисанок глибоко ліричні твори. у них і   закликання здорового сну, і обереги від хвороб, недобрих учинків. дитина в звуках материнської пісні чула її любов і турботу. колискова ніби огортала маля, створюючи справді неповторний світ дитинства, стаючи початком розуміння цього світу.колискових пісень безліч, але мало їх знають сьогодні. тому важливо зберегти цю красу, щоб дарувати її кожній дитині, як запоруку щасливої долі

Вулиця мого дитинства  

для кожної людини назавжди залишаються в пам'яті ті місця, де вона народилась і провела своє дитинство. і як далеко не закидала б нас доля, але кожного манить до себе рідна домівка, рідна вулиця. після довгої розлуки все видається милішим і дорожчим нашому серцю. отак буває і зі мною, коли повертаюсь додому після літніх канікул, коли знову крокую дичківською вулицею, на якій живу разом з батьками.вона нічим особливим не відрізняється від інших вулиць села. тут розташоване невелике підприємство, де можна придбати або полагодити автомобіль. перетинає вулицю річка гнізна зі своїми притоками. у кінці вулиці — пасовище та млин. паралельно нашій вулиці проходить залізнична колія, а за нею красується ліс.коли стати на краю лісу, видно мою вулицю: біленькі хатки під червоною черепицею потопають у буйній зелені садів.я люблю свою вулицю у будь-яку пору року. люблю її затишні садиби, привітні віконця домівок, високі дерева, квітники і доріжки на подвір'ї.але вулиця без людей, як ліс без птахів. на моїй вулиці всі люди привітні і лагідні. хоча я й не знаю їх усіх по іменах, та в селі прийнято з усіма вітатись.найбільше люблю свою вулицю вечорами, коли притомлені люди сидять на лавках біля хат, гомонять через паркан один з одним, а сільські дітлахи виходять погаласувати. лише тоді відчуваєш, що навколо тебе — усі рідні, хороші люди з нашої вулиці.