Напевно, ви самі колись задавались таким питанням, як "що таке любов?". Любов, сама по собі, проявляється кожен день в нашому житті. Вона виявляється у різноманітних справах, словах, вчинках, почуттях. Немає жодної людини, яка б не мала почуття любові до людини. Згадайте найріднішу вам людину - мати. Саме її згадують с посмішкою на обличчі, ій можна довірити найважливіше, саме завдяки їй ми такі, які зараз є. Невже ця людина може не заслуговувати такої винагороди, як наша щира любов до неї? Дехто проявляеє свою любов по-іншому. Хтось віддається, захоплюється своєю роботою, хтось допомагає іншим.. Це все її прояви. Але давайте замислимося на мить, щоб було, якщо б цього прекрасного почуття не було? Не булл б ні радощів, ні веселощів, ні поваги та вдяки. Не було б нічого, лише сірий простір та ми, такі безглузді, сухі та черстві створіння. Напевно, саме тому людині дана можливість любити. Для того, щоб та не стала схожою на дерево. На сухе дерево.
Різні пори року несуть різний настрой. Хтось захоплюється білим снігом, хтось мріє про квітучі дерева навесні, хтось бажає дочекатися жаркого літа з купанням в річці. А я люблю осінь.
Це така красива пора року! Клени одягнулися в рум'янець. Вони стоять, задумавшись, на галявині, немов сумують про те, що прийшов жовтень. Іноді тихенько скидають своє різьблене листя. Раптовий порив вітру безжально зриває осінню красу з сумних кленів.
Як ніжно виглядають золоті берізки серед зелених сосен. Вони опустили вітки і засмучуються, що скоро прийдуть холоди. Схожі на величезних велетнів, розкинувши вітки, стоять жовто-зелені дуби.
Високо в небі дзвінко курликають журавлі. Вони збираються у зграї і летять на південь. Десь високо вгорі перекликаються дикі гуси. У рідних краях дуже холодно, і вони вимушені летіти туди, де тепло. Тільки горобці літають навколо і дзвінко цвірінчать, тому що їм нікуди поспішати.
Немає жодної людини, яка б не мала почуття любові до людини. Згадайте найріднішу вам людину - мати. Саме її згадують с посмішкою на обличчі, ій можна довірити найважливіше, саме завдяки їй ми такі, які зараз є. Невже ця людина може не заслуговувати такої винагороди, як наша щира любов до неї?
Дехто проявляеє свою любов по-іншому. Хтось віддається, захоплюється своєю роботою, хтось допомагає іншим.. Це все її прояви.
Але давайте замислимося на мить, щоб було, якщо б цього прекрасного почуття не було? Не булл б ні радощів, ні веселощів, ні поваги та вдяки. Не було б нічого, лише сірий простір та ми, такі безглузді, сухі та черстві створіння.
Напевно, саме тому людині дана можливість любити. Для того, щоб та не стала схожою на дерево. На сухе дерево.
Це така красива пора року! Клени одягнулися в рум'янець. Вони стоять, задумавшись, на галявині, немов сумують про те, що прийшов жовтень. Іноді тихенько скидають своє різьблене листя. Раптовий порив вітру безжально зриває осінню красу з сумних кленів.
Як ніжно виглядають золоті берізки серед зелених сосен. Вони опустили вітки і засмучуються, що скоро прийдуть холоди. Схожі на величезних велетнів, розкинувши вітки, стоять жовто-зелені дуби.
Високо в небі дзвінко курликають журавлі. Вони збираються у зграї і летять на південь. Десь високо вгорі перекликаються дикі гуси. У рідних краях дуже холодно, і вони вимушені летіти туди, де тепло. Тільки горобці літають навколо і дзвінко цвірінчать, тому що їм нікуди поспішати.
А я гуляю і думаю-яка гармонія барв і звуків!