Аналіз тексту Коли забув ти рідну мову, Біднієш духом ти щодня;
Ти втратив корінь і основу,
Ти обчухрав себе до пня.
Коли в дорогу ти збирався,
Казала мати, як прощавсь,
Щоб і чужого научався,
Й свого ніколи не цуравсь.
Ти ж повернувсь, відступник сущий,
Прийшов під рідний небозвід,
Немов Іван, не пам’ятущий,
Хто твій народ і де твій
Ти втратив корінь і основу,
Душею вигорів дотла,
Бо ти зневажив рідну мову,
Ту, що земля тобі дала.
Ту, що не вбили царські трони,
Ту, що пройшла крізь бурі всі,
Крізь глузи й дикі заборони
Й постала нам в усій красі.
Для тебе й Київ напіврідний,
І Мінськ піврідний, і Москва...
Бо хто ти є? Іван Безрідний,
Іван, «не помнящий родства»!
1. Олесь Терентійович Гончар писав, що мова наша запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів.
2. І. Срезневський писав, що без усякої науки, крім знання рідної мови, можна обійтися.
3. Володимир Сосюра закликав любити Україну всім серцем.
4. В одній зі своїх статей письменник С. Носань гнівно запитує про те, чому ж ми самі часто нехтуємо мовою материнською, цим скарбом, з якого виростаємо, яким живемо і завдяки якому маємо велике право й гордість іменуватися народом українським.
1. Редактор попросив новенького, щоб той розказав йому трохи
про себе та про своє життя-буття.
2. Хтось із присутніх в, що життя Лукії не справляє на нього враження.
3. Мені натякнули, що краще не втручатися в їхні справи і в їхнє життя.