"автопортрет із свічкою"
Ваше завдання – дати яскраве уявлення про людину, передати через опис своє ставлення до неї.
Ставлення до людини можна передати за до оцінних слів: справляє гарне враження;це йому личить; це так йому пасує; підкреслює його вразливий характер; збуджує уяву; почуття прекрасного; овіяне таємничістю; романтичне піднесення та ін.
План
І. Хто ця людина?
ІІ. Її зовнішність.
1. Що найперше впадає у вічі?
2. Постава людини.
3. Волосся, зачіска.
4. Риси та вираз обличчя.
5. Одяг.
ІІІ. Що подобається в зовнішності людини? Чим вона приваблює?
О, яке чудове слово «материнство»… Скільки ніжності у ньому, тепла і турботи. А скільки любові! Материнську любов не можна порівняти ні з чим на цьому світі. Почуття матері до своєї дитини не можна описати звичайними людськими словами. Те, що відбувається між ненькою і її чадом, — це щось особливе, неземне, таке справжнє і непідробне. Зв'язок між цими двома людьми надто важко обірвати, про нього можна писати книжки, складати пісні і просто довго говорити. Але все одно, навіть цими найрізноманітнішими методами повноцінну подяку дорогій матусі за її щиру любов виразити просто неможливо.
Мамина любов — це безкінечне терпіння, турбота, порозуміння і безкорисливість. Ще змалечку наша ненька не спить довгими ночами: колише своє немовля, співає йому тихі колискові, зігріває своїм теплом, захищає від злого світу і ніжить у своїх обіймах. Пізніше, коли дитя трохи підростає, веде його у дитячий садочок, знайомить з навколишнім середовищем, підказує і научає. Через кілька років починається школа, а мама і тоді залишається поруч з нами: збирає на заняття, допомагає зі складними задачками, турбується про наші стосунки з однокласниками, частує і гостинно приймає усіх наших друзів. Коли настає підлітковий період, час галасливих вечорів, скандалів і непорозуміння, люба матуся ніколи не здається, не сидить склавши руки, а все бігає, переймається, намагається достукатися і зрозуміти свою кровинку. Тільки мама залишається у цей період справжнім другом, який не зрадить, який підтримає у найскрутніший момент, підкаже і заспокоїть. Матусі разом з нами переживають наше перше кохання, нашу першу ніч після розлуки, перші поразки, перші грандіозні і крихітні перемоги, першу двійку і ото бажане «відмінно» у щоденнику, саме вони приймають разом з нами найважливіші рішення нашого життя, тільки ці жінки постійно турбуються про наш комфорт і позитивний настрій. Вони віддають, присвячують нам усе життя і не просять, ніколи не просять нічого в замін. Вони тільки хочуть бачити свою дитину щасливою, тільки й всього…
Любіть своїх матерів! Любіть їх хоча б на половинку так, як вони люблять кожного з нас. Бо ніколи, повірте, ніколи в житті ви більше не відчуєте такого щирого, теплого і сильного почуття, як материнська любов. Поважайте рідну неньку, не забувайте про її відданість вам, допомагайте, коли їй це потрібно так, як колись вона допомагала вам, і завжди завжди будьте їй вдячні…
Знаєш, що трапилось?
- Ні, але з твого виразу обличчя неважко здогадатись…
Продовжуй!
Це щось таке, що тебе дуже зацікавило.
Можливо, але ти навіть не здогадуєшся, що по коридору вже іде до нашого класу “новачок”.
І що? Мені байдуже… Ех, якби він був гарний як намальований, тоді інша річ.
Та він викапаний Роберт Томас Паттінсон!
Невже?
Справді. Він такий загадковий, оповитий таємницею.
Ти так розповідаєш, ніби це ідеал хлопця.
Можна подумати, що ти не зацікавилась ним.
-Якщо чесно, то я ще не бачила його, а вже хочу сидіти з ним за партою.Чому ж він зволікає?
… Вибач, але це була моя вигадка, що до нам помріяти.
Нема за що вибачатись, бо це було весело. Ми могли змалювати в своїй уяві ідеального хлопця.
Ти, напевно, думала, що він спортивної статури, енергійний, розумний і красивий.
А ти була впевнена, що в нього чудовий голос та миловидне обличчя.
Дівчата не зауважили,як до класу зайшов учитель. Вони швиденько підготувались до уроку. За декілька хвилин уже стояли біля дошки й розв’язували складні задачі.