Авторство роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» належить двом братам Рудченкам, Опанасові та Іванові, які мали псевдоніми Панас Мирний,
Іван Білик. Першопочатки твору — у нарисі «Подоріжжя од Полтави до
Гадячого», написаному 23-літнім Панасом Рудченком, полтавським тоді вже
чиновником, який їхав улітку до батьків, до Гадяча. Нарис було надруковано
1874 року у Львові. В основі — подорожні враження та роздуми Панаса
Рудченка. Роздуми про перевертнів в Україні, про зречення всього свого —
звичаїв, мови, одягу, «омосковлене панство», котре глузує з; народного
звичаю, «виродилося у перевертнів». «Мова стала пародією московської
мови...», — пише автор. За тим зреченням ішли «страта честі, правди, віри на
слово, ошукування одного одним», деградація особи. Витоки деградації
молодий Рудченко вбачає в такому потворстві, як масова поява перекинчиків,
у руйнуванні традиційної народної моралі, етики. У нарисі йдуть "роздуми
"про те, як неволя пригнічує людей, як поширюється пияцтво, як «чесна
козача душа, вирощена на волі», зазнає зневаги. Акценти автор робить на
тому,
що неволя змінює й саму психіку народу. В тому нарисі виявилося й
зацікавлення появою жорстоких грабіжників по селах, зокрема, історією
Гнидки, що діяв на Полтавщині.
Так формувався задум майбутньої повісті «Чіпка», котра переросла
далі у великий роман, співавтором якого став брат Іван.
Роман «Хіба ревуть воли...» має чотири частини, поділених на розділи.
Часові рамки широкі, вони охоплюють майже 150 років. Навіщо потрібен був
авторам такий великий часовий відрізок? Може, було б достатньо історії
одного життя головного персонажа Чіпки для показу його деградації, шляху
до злочинів та покари? Можливі відповіді на ці питання дає друга частина
роману, яка ретроспективно, відтворює історію села Піски, основного місця
подій. Яким же було те село понад сто літ тому? Вільним. Козацьким. Іншим.
Із чесними, працьовитими людьми, гордими й сміливими, з незігнутими
шиями. Козацьке село! І те село було «подароване» разом із землями,
будівлями, людьми, худобою, «подароване» царицею одному з її
прислужників — генералові Польському. І почалися приниження, і почалося
нищення вільного духу. Спершу не корилися — тікали на Дон. А далі,
принижені, почали байдужіти. «Неволя, як той чад, задурманила людям
голови. Уже вони й не сумували — наче так тому й треба! Стали тільки по
шинках киснути! Коли не на панщині, то в корчмі. Зубожіло село.
Обшарпане, обтіпане. Тільки козачі хатки й біліють. Стали прокидатися де-
не-де й злодіячки — новина в Пісках! Перше колись ніколи ні в кого й двері
не запиралися, а тепер — і на засові страшно...»
На прикладі цього одного села проглядає й ширша картина: як Україна
потрапляла дедалі більше в ярмо, втрачала рештки автономії, волі. А страшні
наслідки того всього — руйнація моралі, деформація психіки («неволя, як то
чад...»). Приниження — неволя — пияцтво — злочинства. У романі багато
разів згадується «віл». Невипадково він є і в назві. Це наскрізний
символічний образ. Він допомагає зрозуміти головну ідею роману: українці в
ярмі.
складіть до нього складний план і тези.
100б
Мого друга звати Андрій. Йому зараз 14 років. Це друг мого брата теж. Ми разом гуляємо, граємо футбол. Моя улюблена футбольна команда називається „Манчестер Юнайтед", а його - „Барселона". Андрій добрий, чесний, уважний. Мені з ним дуже цікаво.
У мене є краща подруга - Лена. Ми вчимося з нею в одному класі, але за однією партою не сидимо. Ще ми з нею разом ходимо на хореографію. Вона блондинка, у неї довге волосся, блакитні очі. Моя подружка, як і я, дуже любить читати книги, малювати, танцювати. Вона добра і весела дівчинка, завжди в гарному настрої. У школі вона завжди отримує хороші відмітки. Іноді ми разом робимо домашні завдання. Мені з нею завжди цікаво і весело.
Мишко — мій найкращий друг. Ми дружимо з першого класу. Мишко середнього зросту, худорлявий, у нього високий лоб, прямий ніс, світле волосся і трохи смагляве обличчя.
Мій друг любить спорт. Він швидко бігає, високо стрибає. Але найбільше йому подобаються спортивні ігри, змагання, естафети. Спорт зробив Мишка сильним, спритним, витривалим. Саме тому він не боїться фізичної роботи і з задоволенням допомагає дорослим.
Він чесний і доброзичливий хлопець. Мені з ним цікаво і весело. Я дуже пишаюсь, що в мене є такий друг.
Я вважаю, школа має бути сучасною, адже ми живемо у 21 віці, а це вік технологій.У класних кімнатах як мінімум має бути комп`ютер та мультимедійна дошка,також бажано було б мати принтер,для того аби учні та вчителі могли собі дозволити роздрукувати необхідну інформацію.
У школі має бути цікаво навчатись, а це вже має залежати напряму від вчителів.Вчителі мають бути сучасними і мати власний підхід до кожного учня.Мати свої методики проведення уроків,такі як презентації, або власні приклади.
Важливим має бути і проінформованість батьків про успіхи їх дітей.Зараз популярним є електронний щоденник,я вважаю,він маж бути обов`язковим,це полегшить життя вчителям і батькам.Не погано було б щоб кожен учень мав і власний простір для речей,так,як це показують у американських фільмах.
Харчування у шкільних столових теж не є останнім.У шкільних столових має бути меню як для людей що не вживають м`яса,так і корисні десерти з фруктів,тощо.
Отже,у школі має бути комфортно і просто навчатись.