B 6.) Прочитайте тексті виконайте завдання. Я не люблю сидіти у вільний час удома. У намагаюся хоч трохи помандрувати. Звичайно, ме дозволяють їздити кудись далеко без дорослих. А бусі в село електричкою я їжджу вже й сам. Усе в дорогу я готую ще звечора. І ось настає субота. оп'ятій ранку. Зазвичай я їду першою електричка о восьмій годині я підходжу до бабусиного обійст данком ми з нею погомонимо (люблю це бабусин обговоримо новини, хоча ми й спілкуємося мало телефоном. Мине година-дві, і я зустрінуся з дру домовимося з ними піти наступного дня ще вдосві би в ліс чи порибалити на річку. Там, ясна річ, не с без пригод. А поки що я допомагаю бабусі порати подарству. Я щасливий, що я навчився щось пут (3 інтернету). А. Перебудуйте двоскладні речення на односкладні означено-особові, опустивши за йменники я і ми (усно). Б. Поміркуйте, уповільнився чи пришвидшився темп читання тексту після перебудови р чень на односкладні означено-особові. 66

Дідусеві казки коли я був маленький, я дуже любив слухати, як дідусь читає або розповідає мені казки. ніякий телевізор, ніякі мультфільми не могли зрівнятися з моїм дідусем - так цікаво він розповідав. у мого дідуся дуже приємний голос, як почуєш - заслухаєшся.  у нас вдома завжди було багато книжок з казками. там були не тільки мої улюблені українські та россійські народні казки, але й казки інших народів - ійські, німецькі, румунські, китайські, індійські і навіть африканські. коли він мені їх читав, то завжди пояснював все, що я не розумів. з цих казок я довідувався, як жили та живуть люди в інших частях світу. а ще він читав мені давньогрецькі міфи та біблейні історії для дітей. навіть зараз, якщо я чогось не розумію або не знаю, я іду до дідуся, і він мені все пояснює. можно сказати, що дідусь був моїм першим вчителем, а дідусеві казки - підручниками.

Що необхідно для того, щоб наші міста й села стали чистішими? на мою думку, треба почати з себе. кожен має припинити кидати обгортки від цукерок й морозива просто на землю, а викидати їх у спеціальні сміттєві баки, адже чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять. та й цього не достатньо, адже цим забруднення рік і повітря  не зупинити. для цього вже потрібні чесні чиновники, які не дозволяли би і фабрикам не користуватися спеціальними фільтрами і все контролювали, аби не було так, як в одному місті. там вже директори підприємств не мають жодної совісті і вночі, коли всі жителі того міста сплять, випускають у повітря дим, який заполоняє все небо і якщо поглянеш на небо, то побачиш його страшним: хмари всі коричнево-червоні стоять. коротше, щоб міста й села стали чистішими потрібні відповідальні люди, які не залишають за собою сміття, та совісні чиновники й керівники заводів, які б не забруднювали повітря та воду.