Б. Антоненко - Давидович"Крила Артема Летючого". Работа с текстом. Задание: прочитать текст, изучить материал по теме "Частицы", выписать 5 предложений из произведения с частицами(укажите разряд).
Зображуючи портрет сучасника, я завжди уявляю молоду людину. Хоча старше покоління і вважає вік категорією філософською. Я погоджуюсь із тим, що вік вимірюється не роками, а станом душі, проте приклади свідчать, що історію вершать люди молоді.
Спілкуючись із ветеранами Великої Вітчизняної війни, які неодноразово бували в нашому класі, я дізналася, що вік бійців складав двадцять-тридцять років. Сорокарічні воїни, більшою мірою, йшли в обозі. Ні, зрілим людям не було легко ні на фронті, ні в тилу, де кувалася зброя для боїв, але розрахунок усіх тактичних операцій був зроблений на молодих, здорових, спритних, загартованих.
У п'ятдесяті роки мій дідусь був на цілині. Знову молодь... А новобудови! Скільки їх було зведено руками молоді!
І ось нарешті роки дев'яності. Саме молодь підтримала шлях демократизації країни: виступила за відродження національних традицій, рідної мови, багатонаціональної культури.
Дев'яності роки ознаменувалися піднесенням політичного життя країни. Утворилися нові партії, громадські організації, молодіжні об'єднання, лави яких поповнилися молоддю. Особливої масовості набув екологічний рух. Юнаки і дівчата стали на захист усього живого на рідній землі.
А якого піднесення набули патріотичні почуття моїх сучасників! Молодь відроджує вахти пам'яті, започатковані попереднім поколінням, віддаючи данину пошани не тільки загиблим, а й живим, тим ветеранам, які потребують до , співчуття і підтримки. Як важливо, що наше суспільство підтримує пропозиції ООН у проведенні заходів до дня людей похилого віку, дня інвалідів, дня боротьби зі СНІДом та палінням, виступає за здоровий іб життя.Під час виборів Президента України молодь теж сказала своє вагоме слово, підтримавши курс на стабільність і розвиток держави. Молодим жити, отже їм робити вибір! Це особливо відчутно у нашому студентському місті. У Харкові більше двадцяти вузів, тому я можу стверджувати, що моє рідне місто має молоде обличчя.
Відчутний вплив молоді на духовну культуру суспільства. Відбудовчі роботи у зруйнованому харківському костьолі взяла на себе молодь. Юнаки і дівчата різних національностей вирішили зробити свій внесок у реставрацію цієї пам'ятки архітектури. А скільки православних храмів відроджується завдяки молоді! А той, хто поклав цеглину на будівництво храму, ніколи не скривдить немічного, не стоятиме осторонь чужого горя.
На жаль, правильну життєву позицію вибрати дуже важко. У той час, коли суспільство почало розподілятись на багатих і бідних, деякі люди забувають про милосердя. Немало байдужих людей з'явилось і серед молоді. Це насторожує, бо той, хто сьогодні прислухається тільки до дзвону монет, чи почує завтра голос потребуючого до ? Чи не забуде поступитися місцем у транспорті літній людині? Чи подасть ковток води спраглому?
Я теж дитина свого часу, і, мабуть, у мене теж є безліч вад. Безумовно, ідеальних людей немає. Але я вважаю, що у будь-який час необхідно не втрачати людського обличчя, бо інакше ми не зможемо виростити гідних нащадків. Без сучасного не буває майбутнього. Тому я сподіваюсь, що я і мої ровесники знайдемо правильний життєвий шлях і не втратимо своїх позитивних рис.
Інші варіанти цього твору:
В ім'я майбутнього (твір у публіцистичному стилі на суспільну тему)
День захисників Вітчизни (твір у публіцистичному стилі на суспільну тему)
Дороги, які ми вибираємо (твір у публіцистичному стилі на суспільну тему)
Моє ставлення до різних молодіжних організацій (твір у публіцистичному стилі на суспільну тему)
Мої ідеали (твір у публіцистичному стилі на морально-етичну тему)
Наші зелені друзі (твір у публіцистичному стилі на суспільну тему)
Незалежність Моєї Вітчизни (твір у публіцистичному стилі на суспільну тему)
Проблеми екології і ми (твір у публіцистичному стилі на суспільну тему)
Роде мій красний …(твір у публіцистичному стилі на суспільну тему)
Роль жінки в суспільстві (твір у публіцистичному стилі на суспільну тему)
Український народ (твір у публіцистичному сталі на суспільну тему)
Игромания - одно из распространенных в настоящее время зависимостей. Ею страдают люди разного возраста в разных концах света, начиная с самого детского возраста и заканчивая зрелым.
Игромания - это болезненное влечение начинает развиваться с обычного безобидного увлечения компьютерными играми.
В отличие от родственных заболеваний наркомании и алкоголизма, эта более близка к психическим болезням, эмоциям, не затрагивает физического здоровья. Но принцип самого влечения у нее схож. Ведь влечение и продолжение втягиваться в свою зависимость основная проблема зависимости. Это и порой вводит в заблуждение. Ведь, если при наркомании и алкоголизме физические симптомы указывают на болезненное состояние, то в случае игромании такого не наблюдается.
По статистике более всего игромании подвержены подростки. Хотя возрастной период охватывает все поколения. Преимущественно страдают мужчины. Самое страшное, что делает игроманию таковой - это невозможность в начале развития болезни распознать ее.
К сожалению, игромания на первых порах не так-то легко поддается распознаванию. Порой окружающие догадываются об этом уже по явным нездоровым признакам. К первым признакам развивающегося недуга относится большая вовлеченность в игру, сильное переживание ее.
Человек постоянно проигрывает ситуацию игры, и уже чувствует побуждение к новой. При этом игроман возбужден и испытывает постоянную тревогу. Когда он приходит в клуб и садится за автомат, он еще более возбуждается, что толкает на повышение ставок. В процессе игры, человек сильно затрудняется от нее оторваться. Как будто его держит неведомая сила. Тревожность нарастает по мере того, как игроман заканчивает играть и отправляется домой, что бы сочинить новую версию обмана, предназначенного для семьи. Со временем появляется раздражительность во время выхода из игры. У такого человека постоянно вертится мысль: как добыть денег на очередную игру, что можно продать, что можно заложить, и даже украсть.
Самое неприятное в этой ситуации, что игроман до последнего пытается скрыть свой истинный мотив занятостью игрой. Он придумает что угодно, но не сознается в своем влечении, даже если уже чувствует сам, что заболевает. В последствие дела игромана становятся еще хуже. Он теряет семью (если жена не окончательно созависимая), детей, отношения с друзьями и товарищами, теряет работу. А его душевное состояние оставляет желать лучшего.
Признаки игровой зависимости: давно увлечен игрой в ущерб работе, финансовому состоянию и семейным отношениям; хочет прекратить игру, но не может остановиться; задолжал денег родным, знакомым; говорит им неправду о том, где провел время и на что тратил деньги; в случае выигрыша не может остановиться и уйти в плюсе, а продолжает игру с целью выиграть еще больше, и в результате уходит в минус. Механизм формирования игровой зависимости основан на частично неосознаваемых стремлениях, потребностях: уход от реальности и принятие роли. В процессе игры возникают расслабление, снятие эмоционального напряжения, отвлечение от неприятных проблем и игра рассматривается как приятное проведение времени. По этому механизму постепенно развивается зависимость. Аддикция к игре начинается тогда, когда после участия в ней человек продолжает с большим постоянством думать об игре и стремится снова участвовать в ней.
Зображуючи портрет сучасника, я завжди уявляю молоду людину. Хоча старше покоління і вважає вік категорією філософською. Я погоджуюсь із тим, що вік вимірюється не роками, а станом душі, проте приклади свідчать, що історію вершать люди молоді.
Спілкуючись із ветеранами Великої Вітчизняної війни, які неодноразово бували в нашому класі, я дізналася, що вік бійців складав двадцять-тридцять років. Сорокарічні воїни, більшою мірою, йшли в обозі. Ні, зрілим людям не було легко ні на фронті, ні в тилу, де кувалася зброя для боїв, але розрахунок усіх тактичних операцій був зроблений на молодих, здорових, спритних, загартованих.
У п'ятдесяті роки мій дідусь був на цілині. Знову молодь... А новобудови! Скільки їх було зведено руками молоді!
І ось нарешті роки дев'яності. Саме молодь підтримала шлях демократизації країни: виступила за відродження національних традицій, рідної мови, багатонаціональної культури.
Дев'яності роки ознаменувалися піднесенням політичного життя країни. Утворилися нові партії, громадські організації, молодіжні об'єднання, лави яких поповнилися молоддю. Особливої масовості набув екологічний рух. Юнаки і дівчата стали на захист усього живого на рідній землі.
А якого піднесення набули патріотичні почуття моїх сучасників! Молодь відроджує вахти пам'яті, започатковані попереднім поколінням, віддаючи данину пошани не тільки загиблим, а й живим, тим ветеранам, які потребують до , співчуття і підтримки. Як важливо, що наше суспільство підтримує пропозиції ООН у проведенні заходів до дня людей похилого віку, дня інвалідів, дня боротьби зі СНІДом та палінням, виступає за здоровий іб життя.Під час виборів Президента України молодь теж сказала своє вагоме слово, підтримавши курс на стабільність і розвиток держави. Молодим жити, отже їм робити вибір! Це особливо відчутно у нашому студентському місті. У Харкові більше двадцяти вузів, тому я можу стверджувати, що моє рідне місто має молоде обличчя.
Відчутний вплив молоді на духовну культуру суспільства. Відбудовчі роботи у зруйнованому харківському костьолі взяла на себе молодь. Юнаки і дівчата різних національностей вирішили зробити свій внесок у реставрацію цієї пам'ятки архітектури. А скільки православних храмів відроджується завдяки молоді! А той, хто поклав цеглину на будівництво храму, ніколи не скривдить немічного, не стоятиме осторонь чужого горя.
На жаль, правильну життєву позицію вибрати дуже важко. У той час, коли суспільство почало розподілятись на багатих і бідних, деякі люди забувають про милосердя. Немало байдужих людей з'явилось і серед молоді. Це насторожує, бо той, хто сьогодні прислухається тільки до дзвону монет, чи почує завтра голос потребуючого до ? Чи не забуде поступитися місцем у транспорті літній людині? Чи подасть ковток води спраглому?
Я теж дитина свого часу, і, мабуть, у мене теж є безліч вад. Безумовно, ідеальних людей немає. Але я вважаю, що у будь-який час необхідно не втрачати людського обличчя, бо інакше ми не зможемо виростити гідних нащадків. Без сучасного не буває майбутнього. Тому я сподіваюсь, що я і мої ровесники знайдемо правильний життєвий шлях і не втратимо своїх позитивних рис.
Інші варіанти цього твору:
В ім'я майбутнього (твір у публіцистичному стилі на суспільну тему)
День захисників Вітчизни (твір у публіцистичному стилі на суспільну тему)
Дороги, які ми вибираємо (твір у публіцистичному стилі на суспільну тему)
Моє ставлення до різних молодіжних організацій (твір у публіцистичному стилі на суспільну тему)
Мої ідеали (твір у публіцистичному стилі на морально-етичну тему)
Наші зелені друзі (твір у публіцистичному стилі на суспільну тему)
Незалежність Моєї Вітчизни (твір у публіцистичному стилі на суспільну тему)
Проблеми екології і ми (твір у публіцистичному стилі на суспільну тему)
Роде мій красний …(твір у публіцистичному стилі на суспільну тему)
Роль жінки в суспільстві (твір у публіцистичному стилі на суспільну тему)
Український народ (твір у публіцистичному сталі на суспільну тему)
Объяснение:
я старался (
Игромания - одно из распространенных в настоящее время зависимостей. Ею страдают люди разного возраста в разных концах света, начиная с самого детского возраста и заканчивая зрелым.
Игромания - это болезненное влечение начинает развиваться с обычного безобидного увлечения компьютерными играми.
В отличие от родственных заболеваний наркомании и алкоголизма, эта более близка к психическим болезням, эмоциям, не затрагивает физического здоровья. Но принцип самого влечения у нее схож. Ведь влечение и продолжение втягиваться в свою зависимость основная проблема зависимости. Это и порой вводит в заблуждение. Ведь, если при наркомании и алкоголизме физические симптомы указывают на болезненное состояние, то в случае игромании такого не наблюдается.
По статистике более всего игромании подвержены подростки. Хотя возрастной период охватывает все поколения. Преимущественно страдают мужчины. Самое страшное, что делает игроманию таковой - это невозможность в начале развития болезни распознать ее.
К сожалению, игромания на первых порах не так-то легко поддается распознаванию. Порой окружающие догадываются об этом уже по явным нездоровым признакам. К первым признакам развивающегося недуга относится большая вовлеченность в игру, сильное переживание ее.
Человек постоянно проигрывает ситуацию игры, и уже чувствует побуждение к новой. При этом игроман возбужден и испытывает постоянную тревогу. Когда он приходит в клуб и садится за автомат, он еще более возбуждается, что толкает на повышение ставок. В процессе игры, человек сильно затрудняется от нее оторваться. Как будто его держит неведомая сила. Тревожность нарастает по мере того, как игроман заканчивает играть и отправляется домой, что бы сочинить новую версию обмана, предназначенного для семьи. Со временем появляется раздражительность во время выхода из игры. У такого человека постоянно вертится мысль: как добыть денег на очередную игру, что можно продать, что можно заложить, и даже украсть.
Самое неприятное в этой ситуации, что игроман до последнего пытается скрыть свой истинный мотив занятостью игрой. Он придумает что угодно, но не сознается в своем влечении, даже если уже чувствует сам, что заболевает. В последствие дела игромана становятся еще хуже. Он теряет семью (если жена не окончательно созависимая), детей, отношения с друзьями и товарищами, теряет работу. А его душевное состояние оставляет желать лучшего.
Признаки игровой зависимости: давно увлечен игрой в ущерб работе, финансовому состоянию и семейным отношениям; хочет прекратить игру, но не может остановиться; задолжал денег родным, знакомым; говорит им неправду о том, где провел время и на что тратил деньги; в случае выигрыша не может остановиться и уйти в плюсе, а продолжает игру с целью выиграть еще больше, и в результате уходит в минус. Механизм формирования игровой зависимости основан на частично неосознаваемых стремлениях, потребностях: уход от реальности и принятие роли. В процессе игры возникают расслабление, снятие эмоционального напряжения, отвлечение от неприятных проблем и игра рассматривается как приятное проведение времени. По этому механизму постепенно развивается зависимость. Аддикция к игре начинается тогда, когда после участия в ней человек продолжает с большим постоянством думать об игре и стремится снова участвовать в ней.