Більшість хворих одужують на фоні стандартної хіміо та радіо терапії, але є пацієнти у яких хвороба рецедивує, вони потребують лікування надвисокими дозами хіміотерапевтичних препаратів та радіоактивного випромінювання з подальшою трансплантацією кісткового мозку (ТКМ).
Уявляю, як скрутно тобі живеться сьогодні. Раніше лише холодна зимова пора та мисливці могли злякати тебе. А тепер ще й ми, люди, змушуємо щоранку прокадатися у страшному небачені. Залишиться твій дім ліс, чи на його місці зросте нова багатоповерхівка. Знайдеш ти їжу на сьогодні, чи дерева вже зрубали та переробили на нікому не потрібні рекламні флаєри. І таких питань безліч.
Щороку, нас свідомих громадян стає все більше. Вірю, що наше покоління до тобі не лише їжею у зимову пору, а й зупине масове знищення лісів. І все буде, як раніше: зелена галявина, чиста ріка і безмежний ліс, де люди не ставитимуть перед тобою найболючіше питання "чи виживу я завтра?".
Сподіваюся на краще та бажаю тобі якнайшвидше перезимувати.
Свято Різдва чекають з нетерпінням і дорослі, і малі. Воно приносить чимало радощів, веселощів та солодощів. Свято тішить своїм затишком, спокоєм та надіями на краще майбутнє. Та чи знаємо ми як його святкувати?
Розпочинається Різдво 6 січня – Святий Вечір. Цей день в усіх асоціюється із такою смачною стравою як кутя. Вона красується на столі серед ще 11 страв. Адже всі знають про те, що до Святої Вечері потрібно приготувати 12 страв. Кутя – окраса. Це – перша страва, яку їдять. Потім всі інші.
У різних регіонах її готують то рідкою, то густою. Незмінними є горіхи (цілі або подрібнені), мед, мак, родзинки. Взагалі, кожна господиня може нафантазувати все, що забажає. Головна умова, щоб було смачно. Ці 12 страв – 12 місяців року. Звичайно, перша ложка куті дістається господарю дому.
Як відомо, на Святий Вечір прийнято збиратися родиною, не ходити в гості, бажано не запізнюватися на вечерю. Прикмета говорить, якщо запізнитися на Святу Вечерю, то потім цілий рік запізнюватися будеш.
Що ще ми знаємо про традиції святкування Різдва? Взагалі, з Різдвом пов’язано багато народних прикмет. Якщо в перші три дні свята з’являється іній на деревах – буде добрий урожай хліба. Будуть гарні трави та хліб, якщо глибокий сніг. Якщо вночі багато зірок, це до гарного урожаю ягід. Весна буде холодною, якщо цей день теплий.
Символ цього свята – зелена ялинка. Зірка, яка зазвичай красується на верхівці дерева, − символ Віфлеємської зірки, що яскраво освічувала шлях волхвам до Ісуса Христа. Різнобарвні кульки, маленькі ангели, гірлянди, маленькі пастухи із свічками та ліхтариками нагадують свічки та ліхтарі, що світили у цю святу ніч Віфлеємським пастирям. І зараз ці вогні горять у кожному будинку.
Щоб свято було ще радіснішим та веселішим, родичі один одному кладуть подарунки під ялинку. Дітям вішають солодощі на ялинкові ялинки.
У часи Київської Русі сільські хати до Різдва покривали свіжим сіном, соломою ж стіл, зверху стелили скатертину та ставили страви. Це нагадує те, що Ісус народився не в хоромах, а у хліву, його поклали у ясла на солому.
В цей день прийнято ввечері ходити з Віфлеємською зіркою із позолоченого паперу, прикрашеною ліхтариком. З нею ходили по селу та співали різдвяні пісні. Це називається колядуванням. Колядувати можуть діти, дорослі парубки та дівчата. У різних регіонах колядують не в однаковий час: де вже на Святий Вечір, десь − першого дня на Різдва, десь – на другий день після свят.