(Бали ! 1. Визначте форму поданих дієслів (інфінітив, особова, безособова форма, дієприкметник, дієприслівник). Запишіть їх. ( )
Майструвати, радіють, світає, прочитаний, (не)сумує, підпаливши, поїду, наготовленим, (не)дочувати, радіючи, списаний, є, по(не)волений, читатимемо, (не)надіславши, хочеться.
2. З’ясуйте час та вид поданих дієслів. ( )
Увібрав, свистітиму, дописую, кинула, одягаєш, злетіли, зайшов, дістануть, спить, вмиюся, ридаю, витяг, освітлював, даруватимеш, спитала, зноситимуть, довезу, володіємо.
3. Напишіть міні-усмішку, яка складалася б лише з особових дієслів на одну з таких тем: «Смачна картопелька», «Я посадив», «Святковий пиріг», «Цікава книжка». ( ів)
Зразок міні-усмішки:
Моя яблунька
Побачив. Зрадів. Купив. Приніс. Викопав. Посадив. Полив. Доглядаю. Чекаю. Зацвіла. Милуюся. Достигли. Пригощаю.

У кожного є вулиця своєї мрії. У когось це спокійна вулиця з різними кафе з обох боків, а в когось вулиця шумного мегаполісу.

Вулиця моєї мрії виглядає так:

Тиха та спокійна вулиця спального району з широкими тротуарами та деревами. Я хочу бачити яскраві, великі клумби, високі дерева, в тіні яких можна ховатись влітку, зручні лавки, невеликі, трохи старі ліхтарі.

Будинки з зеленими огорожами, дитячі майданчики і люди, що прогулюються з собаками теж є на вулиці моєї мрії.

Что-такое, добавь свое, возможно.

Автор: _kot_stories_

Місто на камені.

Є на Поділлі місцина, подібної до якої не знайдеш у цілій країні. Тут стоїть на кам’яному півострові древнє місто Кам’янець-Подільський.  

Цей важливий оборонний вузол на шляху зі Східної Європи до Балкан уходив до складу кількох держав: монголо-татарської орди, Великого князівства Литовського, польської Корони, Туреччини, Росії; та СРСР. Але місто по духу завжди залишалося українським.

У створенні неповторного обличчя Кам’янця  взяли участь представники різних народів. Але найбільшими складовими в культурі Кам’янця були українська та польська, адже місто виросло на межі заселення двох народів.  

За Польщі Кам’янець був місцем ув’язнення багатьох українських патріотів. У фортеці тримали незламного Устима Кармелюка. З цим епізодом в історії міста пов’язана цікава місцева легенда.

Кажуть, коли Кармелюка везли до фортеці, його побачила молоденька польська панночка. Закохавшись у мужнього красеня, вона почала шукати б визволити його з неволі. Піднявшись одного дня на 40-метровий мінарет, прибудований турками до Петропавлівського собору, панянка вистрілила з лука в те вікно Папської вежі, де мав знаходитися в’язень.  До стріли, крім записки, було прикріплено згорнуту в кульку довгу і міцну турецьку шаль.  

Кажуть, що Кармелюк втік з фортеці  завдяки цьому  подарунку...  

Кілька днів пробув у Кам’янці в 1846 році Тарас Шевченко, мандруючи Україною за завданням Археографічної комісії.  

Майже вісім місяців у часи визвольних змагань  Кам’янець був тимчасовою столицею Української Народної Республіки.  

Так дивно відобразилася на долі маленького містечка на Поділлі вся історія України.  Кам’янець-Подільський залишається в пам’яті як символ українського духу, що протягом століть гартувався вогнем і мечем.