BAPIAHT 3 Завдання 1- 20 мають по п'ять варіантів відповіді, серед яких лише ОДИН ПРАВИЛЬНИ 1. На третій склад падає наголос у слові А пізнання годноразовий Б підлітковий д царина в черговий 2. Однакова кількість звуків і букв у кожному слові рядка А якийсь, буряк, тьмяніє A Г виявлення, гущавина, лоджія Б Ялтинський, воджу, щільно д італієць, воля, загоїти В щипання, єднання, їстівне 3. НЕМАЄ лексичної помилки в рядку Е бувші студенти аж блінчики з м'ясом 3 сказати зайве И
Ми з хлопцями з нашого двору любимо купатися і загоряти на озері, розташованому в одному з передмість. Туди ми відправляємося на велосипеді. Спочатку iдемо по шосе, потім звертаємо на путівень-грунтову дорогу: Ми не дуже поспішаємо милуємося околицями , тоді робимо привали, А коли добираємося до потрібного нам місця, зовсім забуваємо про час. Лежимо на березі після купання, розповідаємо різні історі, будуємо з піску замок, слухаємо магнітофонні записи. Одного разу до нашої компанії приєднався новачок. Родина цього хлопчика недавно оселилася в нашому будинку і навіть у нашому під'їзді . У нього, як і в нас, був велосипед. У неділю ми, як завжди, поїхали до озера. Добралися туди без пригод. Із розбігу кинулися у воду, змагалися в плаванні. Новачок, його звали Сашко, пірнувши трошки, незабаром вийшов на берег, а ми ше довго плавали. Посинівши від довгого перебування у воді, ми лягли на пісок і почали глузувати із Сашка: «Що, боїшся води?» Хлопчик сказав, що не вміє плавати . «У нашому класі навіть дівчиська плавають!»-сказав я, відчуваючи на собі схвальні погляди товаришів. Сашко промовчав. Назад ми поверталися тією ж дорогою. Але дорогою зі мною сталася неприем- ність: спустило колесо велосипеда. Хлопці, посміюючись і вже жартуючи з мене, проіхали мимо, а Сашко зупинився. «Давай до »,-запропонував він. Ну чим він міг до , якщо ні в мене, ні в нього не було під рукою велоаптечки? «Ти ідь,-відповів я йому, Сашко сказав: «Пілемо разом». Ми йшли й котили свої велосипеди, розмовляли на piзні теми. Однак мені всю дорогу не давало спокою ю те, що ми глузували із Сашка за його невміння плавати. Але ж тільки він не кинув мене в біді. Я буду учити тебе плавати, своїм умінням. Ти справжній друг». - а я як-небудь пішки. До будинку вже недалеко». сказав я Сашкові. Ти ще здивуєш хлопців своїм умінням. Ти справжній друг. "
Запитання 1
звертанням
Запитання 2
іменником у кличному відмінку однини
Запитання 3
не виступає членом речення
Запитання 4
Привіт тобі зеленокура Сквиро поет сивоголовий посила (М.Рильський).
Запитання 5
Не сумуй вербо моя похила що багряним листям одшуміла осені пора (Д.Луценко)
Запитання 6
комою або знаком оклику
Запитання 7
А на чому ми спинились дорогий ти мій козаче? (О. Омельченко)
Запитання 8
Діду, серце, голубчику, заграй яку-небудь (Т. Шевченко).
Запитання 9
Давай-но, серце, ми печаль облишимо, усі негоди одцвітуть, як дим.
Запитання 10
Ой, братику ріднесенький, снився мені сон дивнесенький.
Запитання 11
Ой не крийся, природо, не крийся, що ти в тузі за літом, у тузі.
Запитання 12
О ліро пушкінська, на світ увесь брини про зорі щастя (М. Ткач).
Ми з хлопцями з нашого двору любимо купатися і загоряти на озері, розташованому в одному з передмість. Туди ми відправляємося на велосипеді. Спочатку iдемо по шосе, потім звертаємо на путівень-грунтову дорогу: Ми не дуже поспішаємо милуємося околицями , тоді робимо привали, А коли добираємося до потрібного нам місця, зовсім забуваємо про час. Лежимо на березі після купання, розповідаємо різні історі, будуємо з піску замок, слухаємо магнітофонні записи. Одного разу до нашої компанії приєднався новачок. Родина цього хлопчика недавно оселилася в нашому будинку і навіть у нашому під'їзді . У нього, як і в нас, був велосипед. У неділю ми, як завжди, поїхали до озера. Добралися туди без пригод. Із розбігу кинулися у воду, змагалися в плаванні. Новачок, його звали Сашко, пірнувши трошки, незабаром вийшов на берег, а ми ше довго плавали. Посинівши від довгого перебування у воді, ми лягли на пісок і почали глузувати із Сашка: «Що, боїшся води?» Хлопчик сказав, що не вміє плавати . «У нашому класі навіть дівчиська плавають!»-сказав я, відчуваючи на собі схвальні погляди товаришів. Сашко промовчав. Назад ми поверталися тією ж дорогою. Але дорогою зі мною сталася неприем- ність: спустило колесо велосипеда. Хлопці, посміюючись і вже жартуючи з мене, проіхали мимо, а Сашко зупинився. «Давай до »,-запропонував він. Ну чим він міг до , якщо ні в мене, ні в нього не було під рукою велоаптечки? «Ти ідь,-відповів я йому, Сашко сказав: «Пілемо разом». Ми йшли й котили свої велосипеди, розмовляли на piзні теми. Однак мені всю дорогу не давало спокою ю те, що ми глузували із Сашка за його невміння плавати. Але ж тільки він не кинув мене в біді. Я буду учити тебе плавати, своїм умінням. Ти справжній друг». - а я як-небудь пішки. До будинку вже недалеко». сказав я Сашкові. Ти ще здивуєш хлопців своїм умінням. Ти справжній друг. "