Стався до людей так, як хочеш, щоб ставилися до тебе
Кожна людина хоче, щоби до неї гарно ставилися, любили та поважали. Але для того, щоб це бажання здійснилося, треба ставитися до інших так, як хочеш, щоб ставилися до тебе. Тобто, не ображати людей, не забувати про своїх близьких та друзів, думати перед тим, як щось сказати, поважати думку інших, адже: «Слово не стріла, а глибше ранить». Тоді людина побачить, що ти до неї не байдужий, і відповість взаємністю. Недарма кажуть люди: «Теплий погляд і лід розтопить».
Я вважаю, що теплі, лагідні слова мають таку ж силу, як сонце навесні. Сонце гріє землю і вся крига поступово тане. Так само і тепле слово - воно розтоплює кригу в серці людини, а саме: образи, сум, гнів, ненависть. «Тепле слово і мертвого підніме», - народна приказка.
Якщо ти будеш використовувати теплі слова та робити хороші вчинки, ти зможеш повернути своїх друзів, які погано думали про тебе. Ти побачиш, що змінив світ. Ти розтопив кригу зла на землі. Ти зрозумієш, яке прекрасне життя!
Замислись – що саме, яке відношення справляє на тебе приємне враження, а яке – ображає? Майже те ж саме буде радувати та ображати і всіх оточуючих тебе людей. Всім нам іноді необхідно ставити себе на місце іншого, вчитися людяності та емпатії; тоді стосунки з оточуючими будуть набагато кращими і приємнішими.
На плесі Дніпра колихались на воді сотні лодій. Майстри доклали сил, щоб лодії наганяли страх на ворогів. На носах вирізали з дерева чурів з рогами й банькатими очима, вепрів з гострими іклами, водяників з лисими головами й надутими щоками, дів з довгими косами. Лодії рушили з місця. Попереду йшов насад Святослава з великими вітрилами. За ним ключами пливли інші лодії. Коли за крутим поворотом зник Київ, князь повернувся обличчям вперед. Широке плесо Дніпра відкривалося перед ним. По воді ходили високі, запінені хвилі. У синьому небі пливли кучеряві хмари. Увечері над обрієм запалилась перша вечірня зоря. По всьому небу засяяли самоцвіти. Вітер зліг, довелося спускати вітрила. Всі сіли на весла. Князь Святослав взяв стерно. Раптом з глибини темного неба зірвалася зоря. Вона була дуже велика, сліпуча. Навколо стало видно, як удень. Стало видно плесо, піщані жовті коси, кожну лозинку на них. Стало видно куликів, які зі схованими під крила головами стояли й спали біля самої води. Дружинники підняли весла, завмерли й прикипіли очима до неба. Зоря промчала небом, густо почервоніла і догоріла на заході. Поява зорі вразила воїв та князя. Вони були певні, що це знак Перуна. Уночі знак на небі показував шлях на захід. Це був знак перемоги!
Стався до людей так, як хочеш, щоб ставилися до тебе
Кожна людина хоче, щоби до неї гарно ставилися, любили та поважали. Але для того, щоб це бажання здійснилося, треба ставитися до інших так, як хочеш, щоб ставилися до тебе. Тобто, не ображати людей, не забувати про своїх близьких та друзів, думати перед тим, як щось сказати, поважати думку інших, адже: «Слово не стріла, а глибше ранить». Тоді людина побачить, що ти до неї не байдужий, і відповість взаємністю. Недарма кажуть люди: «Теплий погляд і лід розтопить».
Я вважаю, що теплі, лагідні слова мають таку ж силу, як сонце навесні. Сонце гріє землю і вся крига поступово тане. Так само і тепле слово - воно розтоплює кригу в серці людини, а саме: образи, сум, гнів, ненависть. «Тепле слово і мертвого підніме», - народна приказка.
Якщо ти будеш використовувати теплі слова та робити хороші вчинки, ти зможеш повернути своїх друзів, які погано думали про тебе. Ти побачиш, що змінив світ. Ти розтопив кригу зла на землі. Ти зрозумієш, яке прекрасне життя!
Замислись – що саме, яке відношення справляє на тебе приємне враження, а яке – ображає? Майже те ж саме буде радувати та ображати і всіх оточуючих тебе людей. Всім нам іноді необхідно ставити себе на місце іншого, вчитися людяності та емпатії; тоді стосунки з оточуючими будуть набагато кращими і приємнішими.
Лодії рушили з місця. Попереду йшов насад Святослава з великими вітрилами. За ним ключами пливли інші лодії.
Коли за крутим поворотом зник Київ, князь повернувся обличчям вперед. Широке плесо Дніпра відкривалося перед ним. По воді ходили високі, запінені хвилі. У синьому небі пливли кучеряві хмари.
Увечері над обрієм запалилась перша вечірня зоря. По всьому небу засяяли самоцвіти. Вітер зліг, довелося спускати вітрила. Всі сіли на весла. Князь Святослав взяв стерно.
Раптом з глибини темного неба зірвалася зоря. Вона була дуже велика, сліпуча. Навколо стало видно, як удень. Стало видно плесо, піщані жовті коси, кожну лозинку на них. Стало видно куликів, які зі схованими під крила головами стояли й спали біля самої води.
Дружинники підняли весла, завмерли й прикипіли очима до неба. Зоря промчала небом, густо почервоніла і догоріла на заході.
Поява зорі вразила воїв та князя. Вони були певні, що це знак Перуна. Уночі знак на небі показував шлях на захід. Це був знак перемоги!