aika194

04.06.2021 12:32 •  Українська мова

Блак(і,и)тним кол(ь)ором неба фіалок води в (Д,д)есні див(и,е) т(ь)ся мені в очі с(ь)ого(т,д)ніш-

ня в(е,и)сна.Вона ще молода ла-

гі(д,т)на і ніжна усміхаєт(ь)ся

св(')ятково й чисто в її ледь чутному диха(нн)і  (з,с)будлива

таємниця свіжості краси довкі(л,лл)я що завжди ві(т,д)роджуєт(ь)ся і надихає нас до жи(тт,т)я.

  Ніби вчора бігла по (Д,д)еснянс(ь)ких берегах рудою лисицею осінь бігла з

картатими кол(ь)орами холодним вітром  н(е,и)сло від

її прудкого бе(с,з)поворотного

бігу...Ще так (не)давно л(е,и)жало зів(')яле листя а  вже

с(ьо)го(д,н)і  п(')янке шовковисте повітр(')я весни огортає мої очі  вся земля наче

випромінює благодатну силу що

допомагає рости (не)тільки траві квітам деревам а й мріям

лю(д,т)с(ь)ким.

  Опушені зеленим листям купа-

ют(ь)ся у сонці верби і здаєт(ь)ся чуют(ь) журавли(н,нн)ий  радіс(т)ний клич у піднебе(с,сс)і  прозорий

кришталевий.

Зараз коли  (при,пре)йшла весна

коли війнула перш(е,и)ми свої-

ми  тонк(и,е)ми запахами коли

все іло як вербове пагі-

(н,нн)я над (Д,д)еснянс(ь)кою

водою  то я знаю  очікуване (пре,при)йшло наче народжене

силою мого бажа(н,нн)я і ймення йому  синя весна на (Д,д)еснянс(ь)ких просторах.

​