Богоматір володимирська вибірковий переказ, докладно зупинившись на описі ікони. БОГОМАТІР ВОЛОДИМИРСЬКА
Найперші відомі нам давньоруські ікони датуються другою половиною ХІІ століття. До того часу ікони привозили на Русь із Візантії. Так, у Десятинну церкву їх привіз із Херсонеса князь Володимир. Печерський монастир закуповував образи в Константинополі.
Чи не найпопулярнішою на Русі була ікона Володимирської Богоматері. Кораблем її привезли з Константинополя. Ця ікона – не тільки визначний твір візантійського живопису, вона – одне з найвищих досягнень світового мистецтва.
Боже Дитя зворушливо пригорнулося до Матері. З невимовним сумом Богородиця дивиться на нас. Радість материнства завжди перейнята тривогою за майбутню долю дитини, такої безпорадної на зорі свого життя… А на Дитинча Марії чекає доля безприкладна: мучеництво, слава, влада над душами мільйонів людей… Богородиця знає це. Вона передбачає майбутні страждання та майбутню славу Сина. Тому такий скорботний і такий світлий її погляд…
Ікона знаходилась у Вишгороді поблизу Києва. Звідси її підступно вивіз князь Андрій Боголюбський до столиці свого Суздальського князівства – Володимира-на-Клязьмі. Назва міста дала наймення славетній іконі. Пізніше Богоматір Володимирську було урочисто перенесено до Москви.
За легендою, ікона була написана покровителем художників євангелістом Лукою. Він зобразив Марію на дошці від стола, за яким Христос трапезував із Матір’ю. Проте мистецтвознавці стверджують, що ікона була створена значно пізніше, а не в І сторіччі, коли жив Святий Лука.
Первісні розміри ікони – 0,78 х 0,55 м. Від малювання автора на іконній дошці залишилися лише лики Марії та Божого Дитяти. Усе інше було дописане десь у XV– XVI століттях.
Щоб зрозуміти, чому так сталося, треба знати, як створювалися ікони. Їх писали розтертими на яєчному жовтку фарбами на вкритій алебастром дошці. Зверху живопис покривали оліфою. Таке покриття зберігало іконну дошку від вологи, робило яскравими кольори. Проте оліфа з плином часу темніла, обриси зображеного ставали нечіткими, а далі й нерозрізнюваними. Художники намагалися поновити зчорнілий живопис, але не вміли цього. Пізніші нашарування фарб часто нівечили твір.
Реставрувати давні твори живопису навчилися відносно недавно. Богоматір Володимирська була поновлена на початку ХХ століття.
(Желательно не на листочке)
Професія вчителя – дуже важка і відповідальна. Адже в його руках майбутнє нашої держави. Як це благородно – давати іншим знання, бути порадником і взірцем. Звичайно, далеко не кожний може стати справжнім учителем. Для цього потрібно багато працювати, займатися самоосвітою, щоб уроки стали цікавими і корисними.
Труд учителя складний. Перевірка зошитів, підготовка до уроків – усе це забирає багато часу та сил. Крім того, робота з недбайливими учнями, які не хочуть учитися і прогулюють школу. А сам урок! Учителю треба перевірити наші знання, пояснити новий матеріал, та ще й дисципліну підтримувати.
Я вважаю, що кожен вчитель гідний любові й поваги. Мені дуже подобаються всі учителі, які в мене викладають, але найбільше – вчитель української мови і літератури. Наш народ вправі пишатися своєю мовою, яка всім світом визнана однією з наймелодійніших мов. Недаремно наші поети називали її солов’їною і калиновою, недаремно вважали, що кожне її слово – то перлина. Крім того, українська мова – це одна з найбагатших мов світу. Вона ж одна з найрозвиненіших мов: Має величезний лексичний фонд, багату синоніміку. Українська мова відзначається високою образністю, має багату фразеологію. Але мова – це не тільки засіб спілкування. Через мову пізнається людина, виявляється її моральне обличчя, громадянськість, суспільні та естетичні ідеали, духовність. Більше того, мова – це стан душі, і не тільки людської, душі всього народу, вона вказує на його гідність, рівень розвитку…
Мова єднає людей, єднає народ, бо в ній його історія, його традиції, його пам’ять. Мова – головна ознака нації. Щоб зберегти цей скарб, нашу мову, треба вивчати її, розмовляти нею і пишатись. Бо народ живе, допоки живе його рідна мова. Наша Україна має велику історію, від часів Трипільської культури до сьогодення. Нещодавно пройшли вибори Президента України, під час яких народ обрав нового Президента нашої держави. Україна має великих письменників та поетів, які відомі на весь світ, таких як Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Ліна Костенко, Олександр Довженко.
Добра, справедлива, уважна – такою бачу свою вчительку з української мови та літератури Ніну Мойсеївну. На її уроках можна пізнати багато цікавого, Ніна Мойсеївна розповідає нам про українських письменників, про їхні твори…Вона розповідає нам про різні народні звичаї, пояснює їх зміст. Ніна Мойсеївна може терпляче пояснювати все, що мені незрозуміло.
Також моїм улюбленим вчителем є Ірина Вадимівна. Вона викладає російську мову і зарубіжну літературу. Ірина Вадимівна цікаво проводить урок, доступно пояснює зміст правил або творів зарубіжних письменників. А також мені вона подобається тим, що має виражене почуття гумору, але іноді вона буває суворою. Ірина Вадимівна справедливо оцінює учнів.