Будь ласка до іть написати твір опис у художньому стилі про Івано- Франківську Ратушу

     Наше життя минає непомітно. Сьогодні я хотів би повернути вчорашнє, та це неможливо. Хіба що хтось збудує машину часу і здійсниться мрія багатьох - повернутися у своє дитинство, свої юні студентські роки. Але, на жаль, це призвело б до непоправних наслідків: катастрофи, війни, хвороби тощо.
     Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом.
    Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета.
     Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".  

У меня є багато друзів, але найкращий Сашко. Ми завжди разом, з сасого дитинства. Він дуже розумний, гарний, його мозок працює чудово. Мі товариш гарно вчиться, багато раз приймав участь в Олімпіадах, де займав перше місце. Я пишаюся ним. Сашко вихований, його манери розмови, все ідеальна. Я завжди бере з нього приклад, тому що хочу бути схожим на нього. Мій товариш робить гарні вчинки, допомагає літнім людям, меленьким дітям, що ж говорити, він усім допомагає. Іноді меня здається, що він не людина, не можна бути таким ідеальним. Кажучи по правді мені його навіть шкода, гарно вчиться, завжди робить уроки, допомагає усім, люди звивкли покладатичя на його доброту і чуйність, недумаючи о почуттях Сашка. Я його єдиний друг, і сподіваюсь, що ми зним будемо назавжди найкращими друзями! Я пишаюся тобою, Сашко!