Будь ласка до ть((
Виділені присудки, де це можна, перетворіть на дієприслівники. дієприслівникові звороти виділіть парними комами.
1. Біжать низько по небу хмарки і волочать за собою тіні по землі.
2. Хлопчина дивиться й дивується.
3. А що коли наступити ногою на тінь і притримати її ?
4. Чи зупиниться хмарка, чи побіжать далі?
5. Хлопець став на тінь, але тінь накрила його, і хмарка побігла далі.

В начале октября едва заметной лесной тропинке, которая извивалась между древних дубов, шла девочка лет тринадцати. На ней была клетчатая новенькая кофточка, синяя юбка и белая косынка, как терн-цвет. И эта платочек резко оттеняла черные брови девочки, ее загорелое лицо и светлые глаза. Такие светлые и зеленые, что в темноте они мигают, как светлячки, ее круглое нежное подбородок походило на яблоко, а прижженными солнцем вздернутый нос похож на желтую лесную грушу, которая остыла против солнца аж на самой верхушке дерева.Девочка несла книги и тетради. Она возвращалась домой из школы, шла она легким бесшумным шагом, как плыла над тропой, и только иногда под ее ботинками, обутыми на босу ногу, тихо хрускалы сухая веточка или желудь.
Тропа неожиданно повернула направо, минуя крутую гору. И тогда стало слышно, как весело вызванивает в тишине вода. Прозрачный ручей пересекал дорогу, и через него был перекинут кладку из сухой древесины.
Девочка села над ручьем, положила у себя книги и начала задумчиво болтаться в воде руками.
Руки девочки были шершавые, как дубовая кора, загорелые и поцарапанные. Платок у нее сдвинулась в сторону, и из-под нее выбилась облачко льняного волос, белого и легкого, как пух, - подует ветерок, так оно и разлетится вокруг. И теперь девочка стала удивительно похожей на одуванчик. В школе подружки так и звали ее всегда: Ульянка-одуванчик.

 Не встигло закінчитися літо, як настала золота осінь. Важко повірити, але вже закінчується перший осінній місяць-вересень. Він є найтеплішим з усіх осінніх місяців. На вулиці зустрічається бабине літо. Останні дні тепла от-от минуть. Не світитиме так яскраво сонечко, не нагріватиме землю.
 Після нещадних вітрів опало пожовкле листя з дерев, земля вкрилася золотою скатертиною. З кожним днем стає все холодніше. У парках часто зустрічаються білочки, які намагаються щонайшвидше запастися усім необхідним до зими. Відлітають у вирій птахи.
 Ось оглянешся навколо, і розумієш - настали останні вересневі дні...