Сьогодні – останній день зими. Хоча сніг на вулицях та подвір’ях ще лежить, хоча стовпчик термометру ще не піднімається вище нуля – завтра вже березень, а березень це вже фактично весна. Сніг стане, сонце вигляне з-за хмар, надворі потеплішає. Саме тоді час пакувати валізи і вирушати в подорож до Жовківщини. Бо Жовківщина – це не тільки „симфонія в каменю” з церков, костелів, монастирів чи кам’яниць. Це і мальовничі Розточанські пагорби, і гостинні букові-грабові ліси, і невеличкі ставки в соснових перелісках. Щомісяця наші мальовничі краї являються перед своїми мешканцями в новому обличчі. Тому пакуйте валізи і їдьте до нас у гості – а належну зустріч ми забезпечимо!
31 грудня Миколка з родичами зустрiв Новий рiк ,а через пiвгодини йому захотiлося вже спати.Увi снi до нього прилетiв Карлсон.Миколка його відразу впізнав.Адже недавно він прочитав книжку Астрід Ліндгрен "Пригоди Карлсона,який живе на даху".Хлопчик був дуже гордий,тому що добре знав витівки маленького бешкетника.А також вдячний мамі,що вона наполягла на прочитанні цієї книги.Як же він мріяв з ним зустрітися!І ось мрія збулась.Вони разом політали над нічним зимовим містом.Потім ласували тістечками у Карлсона на даху та трошки полякали перехожих,які,підняв коміри,поспішали з гостей до теплих домівок.Вранці хлопчик прокинувся та пішов на кухню.Мама як раз готувала сніданок.Вона подивилася на нього та сказала:"Йди,Миколко,вмийся!".Він подивився на себе в дзеркало і посміхнувся:він знав звідки в нього навколо уст з'явилися білі вуса.
