Стоїть біля річки явір. Схилив свою зелену патлату голову над водою, неначе парубок, що сумує за нареченою.Сів на березі річки - та й зажурився, бо далеко кохана, не може бути з ним зараз. Де вона? Що з нею? Не знає він цього, тому сидить на березі і дивиться у воду, неначе хоче побачити і ній відповідь. Але бачить тільки своє своє відображення у воді-дзеркалі.
