Будова слова- розкинулось

И словно стрелы летят ко мне

Все твои слова

И как всегда я горю в огне

Твоей страсти

Закружит ночь нас с тобой опять

Кругом голова

Я всё отдам, чтоб тебя обнять

Еще раз, еще раз

Ты же мой герой!

Даже на край света

Унеси с собой

Это ли, это ли

Я же твой герой

Сердце ждет ответа

Я живу тобой

Это ли, это ли

Ты же мой герой!

Даже на край света

Унеси с собой

Это ли, это ли

Я же твой герой

Сердце ждет ответа

Я живу тобой

Это ли, это любовь...

Это любовь...

Это ли, это любовь...

Это любовь...

Не отпущу я свою мечту

Что со мной всегда

И не отдам тебя никому

Это точно

Твоя любовь мне нужна одна

Долгие года

И пусть подарок свершит судьба

Еще раз, еще раз

Ты же мой герой!

Даже на край света

Унеси с собой

Это ли, это ли

Я же твой герой

Сердце ждет ответа

Я живу тобой

Это ли, это ли

Ты же мой герой!

Даже на край света

Унеси с собой

Это ли, это ли

Я же твой герой

Сердце ждет ответа

Я живу тобой

Это ли, это любовь...

И к рассвету светлым небо станет

Значит сердце биться не устанет

Это ли, та самая моя любовь... (оо)

Ты же мой герой!

Даже на край света

Унеси с собой

Это ли, это ли

Я же твой герой

Сердце ждет ответа

Я живу тобой

Это ли, это ли

Ты же мой герой!

Даже на край света

Унеси с собой

Это ли, это ли

Я же твой герой

Сердце ждет ответа

Я живу тобой

Это ли, это любовь...

Тож він уже хотів йти, як йому спало щось на думку.

-Добре, я зроблю це.

Царівна від щастя, аж підстрибнула.

-Але, ви натомість, подаруйте мені незрівнянне яблуко.

Вона задумалась, встала і пішла у сад, зірвала там, яблуко і принесла до царевича. Той подивився і сказав:

-Ні! Яблуко має бути золоте, це таке, яке росте у країни ЩЕДРОСТІ.

Він дав їй карту і сказав:

-Ось твій маршрут, а тут ця країна, побудь, там тиждень і повертайся-сказав він.

-Я нехочу!-вперлася царівна.

-Ну добре незрівнянний замок, віддам комусь іншому.

Та зі злості вхопила карту і вирушила у подорож.

Спочатку вона задумалася чому вона погодилася, але потім пішла з усмішкою. Тож вона йшла йшла, через густий ліс, а після нього натрапила на село.

Подивилася та чи його називають Щедрість. І так і є це була країна!

Всі люди там дружні, веселі, щедрі. а вона зовсім не щедра, тож лишилася вона там на тиждень, а після цього вернулася до царевича.

Він, аж побачив блиск у очах, зрозумів, що в неї зміни. Вона показала яблуко і сказала:

-Це яблуко з моєї яблуні у тій країні, я виростила її і з неї почали падати золоті яблука.

Царевич дозволив жити їй у його замку і жили вони там довго і щасливо.

КІНЕЦЬ