Частина 3 Власне висловлення 58. Прочитайте наведений текст. Життєва дорога неможлива без перепон. Дехто вважає, що проблеми й перешкоди людині варто долати, удаючись до прямих і рішучих дій. Інші ж упевнені, що будь-які проблеми можна розв'язувати спокійно й не поспішаючи, не вступаючи у відкрите протистояння з опонентами, а шукаючи інших шляхів. Викладіть Ваш погляд на проблему: Як має чинити людина, коли на шляху їй трапляються проблеми й перешкоди? Сформулюйте тезу, наведіть два-три переконливі аргументи, що найкрате- підтвердять Вашу думку. Проілюструйте Ваші міркування посилання на приклади з художньої літератури чи інших видів мистецтва (зазначте автора й наву гвору, укажіть проблему, порушену митцем, художній образ, через якийї проблему розкрито, наведіть цитату з твору тощо), історичними фактами або випадках життя. Не переказуйте змісту художнього твору, не давайте повної характеристики образів. Сформулюйте висновки. Роботу запишіть на бланку Б. У разі потреби використовуйте чернетку наприкінці зошита. Увага! Роботу, що не відповідає темі власного висловлення, буде смаа обів Роботу обсягом до 100 слів буде оцінено в ів.

   Зима... Срібний ліс потонув у сніжному океані, що так і нагорта на нього кожного дня сиві хвилі метелиці. А коли ще й вітер почне сердитися, то крижані, свинцеві гребні,  ніби справжні ланцюги, сковують кожний порух гілочок. Так і стоїть ліс понурий і холодний, лише іноді сонечко визирає з-поза хмар і звеселяє природу. Майже всі пташки покинили його у самоті. Але щоранку він має розраду - малі снігурі, яскравими плямами літають по лісу, пробуджують сонні дерева. Вони безустанно ллють свій радісний дзвенькіт і струшують з дерев перлові прекраси, що ніби маленькі намистинки сіються на сріблясий килим. В обіймах  кущиків притаїлось два маленьких ставочкиⒶ. 

Срібний ліс потону у сніжному океані, що так і нагортає на нього кожного дня сиві хвилі метелиці. А коли ще й вітер почне сердитися, то крижані, свинцеві гребні  ніби ланцюги сковують кожний порух гілочок. Так і стоїть ліс понурий і холодний. Майже всі пташки покинили його у самоті. Але щоранку він має розраду - малі снігурі немов маленькі сонечка, пробуджують сонні дерева. Вони безустанно ллють свій радісний дзвенькіт і струшують з дерев перлові прекраси, що ніби маленькі намистинки сіються на сріблясий килим.