Частка є в рядку
А за горами Б батько і мати
В шум його сюди не доходив Г на роздоріжжі
2.Частка є в рядку
А написала б книгу Б красивий, але злий
В біля озера Г понад озером
3. Лише частки записані в рядку
А б, ані, і, в, на Б чи, не, хай, мовляв, з-понад
В хіба, невже, лишень, справді Г мовби, ніби, із-за, що, тільки
4 . Обидві частки пишуться через дефіс в рядку
А нехай/готує, тому/то Б що/сили, знайшов/таки
В бозна/чому, читай/но Г таки/знайшов, казна/коли
5.Усі частки пишемо окремо в рядку
А слухала/б, хтозна/який, таки/прибув Б ні/хто, все/ж/таки, ні/з/ким
В хтозна/коли, що/небудь, не/працює Г написав/би, чому/ж, якби/ж
6. Усі слова з частками слід писати окремо в рядку
А будь/кого, не/писав, ні/що Б казна/як, як/то, як/небудь
В що/небудь, сказав/би, хай/живе Г нехай/іде, ти/ж, таки/взяли
7.Усі слова з частками слід писати окремо в рядку
А будь/який, не/наш, ні/чого Б казна/де, як/то, дай/но
В що/небудь, сказав/би, хай/живе Г нехай/буде, прийди/ж, таки/прийняли
8. Усі слова з частками слід писати окремо в рядку
А будь/хто, не/знав, ні/хто Б казна/хто, як/то, як/небудь;
В хто/небудь, прийшов/би, хай/буде Г хай/співає, ти/ж, таки/переміг
9.Усі слова з частками слід писати окремо в рядку
А ні/хто, все/ж/таки, ні/з/ким Б слухала/б, хтозна/який, таки/прибув
В прийди/ж, вийшла/б, таки/зробив Г хтозна/коли, що/небудь, не/працює
10.Усі вигуки пишуться через дефіс у рядку
А ай/ай/ай! ку/ку! їй/Богу! Б ха/ха/ха! го/ді! ов/ва!
В їй/бо! а/гов! ге/й! Г їй/право! тьох! ну/ну!
11. Через дефіс пишуться вигуки в рядку
А добри/день, на/добраніч, слава/Богу Б а/а/ах, но/о/о, киць/киць, ой/ой
В кру/кру, їй/Богу, на/здоров’я Г будьте/ здорові, до/побачення
12. У реченні вигук може переходити в іншу частину мови і тоді виступатиме
А головним членом речення Б другорядним членом речення
В і головним, і другорядним членом речення Г не є членом речення
Я дуже люблю читати твори зарубіжних письменників, зустрічатися з багатьма цікавими літературними героями. Та найбільше мені сподобався Ебенезер Скрудж — персонаж "Різдвяної пісні у прозі" Чарлза Діккенса. Ви здивовані? Так, сподобався, хоча він такий похмурий, непривітний, жорстокий.
Перша зустріч з ним не віщує нічого доброго. Цей чоловік ні з ким не вітався, був дуже скупий. Бажання стати багатим посту-пово зруйнувало його серце, затьмарило розум. Навіть двір і дім були у темряві.
Він не спілкувався з родичами. Та коли з'явилася тінь його єдиного друга і компаньйона Марлея, усе змінилося на краще. Яков дуже сподівався на це, тому і влаштував зустріч Скруджа із трьома духами Різдва.
Першим прийшов дух минулого Різдва. Під час подорожі з ним Ебенезер Скрудж зрозумів, що у минулому він був добрішим. А коли побачив самотнього хлопчика, який сидів у великому темному будинку, то аж заплакав. Та раптом за тим хлопчиком приїхала сестричка і забрала його додому. Вона йому так раділа! Дівчинка була дуже мила, щира. Удома на нього чекали смачна вечеря, тепла хата і сім'я. Було ще декілька приємних зустрічей, які зігрівали серце Скруджа, поступово перемагаючи крижаний холод.
Наступним з'явився дух теперішнього Різдва. Він привів Скруджа до писаря Боба Кретчита. За столом сиділа велика родина. Всі сміялися, веселилися. Та коли Боб запропонував тост за здоров'я Скруджа, сміх відразу припинився. Дружина Кретчита сердито зауважила, що не заслуговує на це така жорстока людина, але трохи пізніше вона погодилася з чоловіком. Вразили старого відлюдника і діти писаря.
Дух повів його й до племінника Фреда, який впевнено говорив, що дядько виправиться обов'язково і стане добрим чоловіком.
Нарешті, з'явився третій дух. Але він був занадто мовчазний. Скрудж почув про якогось померлого, намагався дізнатися, про кого йдеться. Раптом на цвинтарі зрозумів, що перед ним — його покинута могила.
Ебенезер Скрудж прокинувся у ліжку. Обличчя було заплакане. Радість переповняла його серце. Веселий підійшов він до вікна. Це було справжнє переродження старого: він з усіма вітався, навіть купив Бобові великого індика. Скрудж допоміг Тайні Тімові вилікуватися і ще зробив багато чого доброго.
Цей герой мені дуже сподобався, тому що він зрозумів свої помилки і виправився. Я рада, що автор дав йому таку чудову можливість. Щаслива кінцівка твору переконує нас, що у цьому житті усе залежить від самої людини, тобто від нас.
Объяснение:
вже зелену, насичену солнцем, траву колыхал ветерок. ветер словно шел по траве приминая ее своими несуществующими ногами. высоко в небе плыли облака гонимые ветром (на высоте он отличался силой), лениво передвигаясь. солнце заливисто светило, бросая золотые лучики то туда, то сюда. уличная кошка не торопливой походкой по траве и уляглась под солнышком, вскоре уснув. птички распевали веселые трели по очереди исполняя какую-то мелодию.
Объяснение:
Вже зелену, насичену сонцем, траву колихав вітерець. вітер наче йшов по траві приминаючи її своїми неіснуючими ногами. високо в небі пливли хмари гнані вітром (на висоті він відрізнявся силою), ліниво пересуваючись. сонце заливисто світило, кидаючи золоті промінчики то туди, то сюди. вулична кішка квапливої ходою пройшлася по траві і уляглась під сонечком, незабаром заснувши. пташки співали веселі трелі по черзі виконуючи якусь мелодію.