Чергування (г) - (ж) відбувається при творенні особових форм обох
дієслів, ужитих в реченні а)кому
припече, той з каменю хліб спече
б)мова скаже, що на серце ляже
в)
вівцю стрижі, та шкіру бережи.
Г)
швидко ходжу-зазнайкуватий, тихо
сиджу-ледачий​

Наш народ має багатовікову історію. 
Розвиток нашої країни, в деяких галузях промисловості просто неймовірний. А люди у нас доброзичливі. Ось наприклад тільки у нас є найсильніша людина в світі - це Василь Вірастюк, або тільки у нас найпатріотичніший народ.
Нажаль зараз, не простий люд нище країну, а влада,  нинішня та попередня. На мою думку, в данний час, ні один політик не має права носити звання "народного депутата України". Це не ми спотворюємо мову, а ті хто колись продав нашу країну за золотий батон...
Отже, я вірю що нас чекає хороше майбутнє, адже розвиток країни на плечах тільки простих людей, а не на кріслах депутатів.
Слава Україні!

Що таке мова? Це квітучі поля слів, небесні хмари почуттів та емоцій, тихий трепіт серця і незрозумілий поклик душі. Мова єднає і роз΄єднує, розлучає і зводить, насторожує і розслаблює. А слова… Вони ж також допомагають цій майже безсмертній силі управляти людьми. Без слів не було б підлабузників і лицемірів, не могли існувати добро і зло. Світ втратив би барву, став сірим, нецікавим, пустим. Завдяки словам яскравіє не тільки світ, а й людина. Всі емоції й почуття виникають здебільшого від слів. І все частіше слова розкривають сутність людини, роблячи її беззахисною, відкритою всім і всьому: пліткам, чуткам, розмовам злих язиків. Навряд чи хтось може втриматись від того, щоб не перемити кісточки тій чи іншій людині зі знайомими, друзями, товаришами. А слова виростають як квіти на лугу, цвітуть,переливаються палітрою кольорів природи. Коли ж людина говорить, то зриває ці квіти і збирає у букет, даруючи їх тій людині, про яку веде мову. Інколи ці квіти ніжно-рожевих тонів, іноді чорного траурного відтінку, а іноді й дарують зів΄ялі пониклі букети. Певно, ніжні ароматні квіти приносять друзі, чорні – вороги, а зів΄ялі – лицеміри. На жаль, ці букети невидимі, побачити їх майже неможливо. І тільки солодкий нектар зів΄ялих квітів лягає тобі на вуста й затьмарює обережність. І ті ж слова розкривають тебе, забирають щит таємничості і віддають на поталу ворогу. Дивлячись від рани, яку завдає лицемір, людина лікує свій душевний біль. Можуть пройти і роки, й десятиліття, поки та рана затянеться й заживе. Рани заживають завжди. А шрами залишаються назавжди…