Мов поганих не існує в світі, Є лише погані язики. А. Бортняк Раби – це нація, котра не має Слова. Тому й не зможе захистить себе. Оксана Пахльовська
Мова – це наша національна ознака, в мові – наша культура, сутність нашої свідомості. Іван Огієнко Руйнування мови – основи національної культури – це вже не просто вина, а злочин держави перед народом. А. Мокренко Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу. Ліна Костенко Мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб. Іван Огієнко
1. Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш (дійсний б). Збуди (наказовий б) його, заграй (наказовий б) ти з ним, спитай (наказовий б) синє море.
2. Знав би (умовний б), де впадеш (дійсний б), то соломки підстелив би (умовний б).
3. Бач (дійсний б), Оксано, я жартую (дійсний б), а ти й справді плачеш (дійсний б). Ну не плач (наказовий б) же, глянь (наказовий б) на мене: завтра не побачиш (дійсний б).
4. Не соромся (наказовий б), дай (наказовий б) рученьку, ходім (наказовий б) погуляймо (наказовий б); нехай людям лихо сниться (дійсний б) , а ми заспіваймо (наказовий б).
5. Якби людина щоденно споживала (умовний б) хоча б чайну ложку зелені петрушки, то її організм мав би (умовний б) повний набір вітамінів та мінеральних солей.
7. Як дудку настроїш (дійсний б), так вона і гратиме (дійсний б).
8. Якби ви вчились (дійсний б) так, як треба, то й мудрість би була (умовний б) своя...
Раби – це нація, котра не має Слова. Тому й не зможе захистить себе. Оксана Пахльовська
Мова – це наша національна ознака, в мові – наша культура, сутність нашої свідомості. Іван Огієнко
Руйнування мови – основи національної культури – це вже не просто вина, а злочин держави перед народом. А. Мокренко
Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу. Ліна Костенко
Мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб. Іван Огієнко
1. Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш (дійсний б). Збуди (наказовий б) його, заграй (наказовий б) ти з ним, спитай (наказовий б) синє море.
2. Знав би (умовний б), де впадеш (дійсний б), то соломки підстелив би (умовний б).
3. Бач (дійсний б), Оксано, я жартую (дійсний б), а ти й справді плачеш (дійсний б). Ну не плач (наказовий б) же, глянь (наказовий б) на мене: завтра не побачиш (дійсний б).
4. Не соромся (наказовий б), дай (наказовий б) рученьку, ходім (наказовий б) погуляймо (наказовий б); нехай людям лихо сниться (дійсний б) , а ми заспіваймо (наказовий б).
5. Якби людина щоденно споживала (умовний б) хоча б чайну ложку зелені петрушки, то її організм мав би (умовний б) повний набір вітамінів та мінеральних солей.
7. Як дудку настроїш (дійсний б), так вона і гратиме (дійсний б).
8. Якби ви вчились (дійсний б) так, як треба, то й мудрість би була (умовний б) своя...
9. Гаї шумлять (дійсний б) – я слухаю (дійсний б) , хмарки біжать (дійсний б) – милуюся (дійсний б).
10. Не копай (дійсний б) іншому яму, бо сам туди впадеш (дійсний б) .