Чи обов`язкова кома після "сірою" в реченні "а місяць, що перше висів серед ясного неба сірою, малопомітною плямою, під темним крилом ночі зразу ожив і засвітився чарівним огнем."?

Стежечка

Ходім зі мною

стежечко

обережно

не зачепися за камінець

переступи соломку

і під спориш не ховайся

все одно бачу

а там

за городом

ого як ти виросла

сама біжиш

через струмок перескакуєш

батіжком по пилюці цвяхаєш

за суницею збочуєш

топчеш горох при дорозі

коли б глянути

стежко

он з тої гори

на всенький світ

тільки не поспішай

така верчена ти

як дзиґа

але ж світ красний

голова крутиться

2. Вітер

знаю того легіня

знаю

капелюха

когутячим пір’ям

замаїв

дримбає

попід носом

круглий день

а до діла

пень

бо

зрідка пахощі

попасе в полонині

молоденькі хвилі

підстьобне до водопою

то заверне дим

з ватри

просто в очі

ніби звідти

срібні бджілки

викурює

хоч би одну зірку

стряс тобі з неба

зате на Великдень

прикотив сонце

у Космачі

розписане

3. Хмара

то не хмара

а дірява парасоля

сама змокла

ще й мене

до нитки

намочила

бачив я бачив

як несе вона

на плечах

малі хмарята

вони мені

ріжки виставляли

міни надимали

а від них

маленькі дощики

З самого початку життя людина тісно пов'язана з природою. Природа для людини є джерелом життя, рідною мамаю, яка ніжить нас з самого дитинства в духмяних травах та теплій воді річок. Природа дарує нам свою красу та робить мандрівки цікавими і захоплюючими. Втомившись від міського життя людина отримує велике задоволення від чистого гірського повітря або від арамотів соснового лісу. Природа частує нас чудовими квітками на весні, дарує прохолоду дерев влітку, та пригощає різноманітними плодами восени. Природа також дарує кожному поколінню людей свою мудрість. Вона вчить цінувати довкілля, і залишити її такою чудовою  для своїх нащадків.