Минулого тижня, петрик разом із своїм другом васьком і класом поїхали до музею. вони бачили багато цікавинок: кістки вимерлих звірів, історичні пам`ятки, різні вироби. можна сказати - усе, чого душа забажає. ось вони приїхали до свого села, і почали обговорювати свою поїздку.. - о це так подорож! ( сказав 1 учень ( петрик )) - да не то слово! ( підхопив його друг вася) - васю, а що тобі найбільше? - спитав петрик - да навіть не знаю, вибрати тяжко, але якщо так, то найбільше мені сподобався відділ зі зброєю, та розповіддю про військові дії. - захоплено вів вася - а тобі що набільше, петрику? - спитав вася. - ну якщо чесно, мені сподобався відділ, про еру динозаврів, де було дуже багато експонатів та їх характеристика. я дуже хотів би, щоб у мене був мій ій динозаврик. - розповідав петрик. - ну це б виглядало кумедно, а ти бачив той відділ із різними восковими фігурами? - спитав васька, вони схожі на солдатиків, тільки нажаль їх зачіпати не можна. - да, він досить вражаючий. - відповів петрик, я тут подумав, а ти хоч розумієш скільки було витрачено на це часу, пошуки, розповіді, екскурсоводи. - напевно для цього потрібно мати велику кількість вільного часу. - відповів вася. - ну, якщо подумати, то ми повинні дякувати цим людям, які створили цей музей, вони внесли великий внесок - сказав петрик - та й не тільки, вони цим показали історію нашої планети. - сказав вася. - слухай, в мене народилася нова ідея! - захопливо сказав петро. - і яка ж це? знову кур будемо на приманку використовувати ? - глузливо спитав васька. - та ні, дурню, давай коли виростимо, теж шукатимемо різні артефакти, та памятки нашого народу, ти хоч представляєш які ми станемо знаменитими? - сказав петрик - а це ідея, тільки давай подумаємо над цим завтра, бо щось спати хочу.- відповів васька. - так, я с тобою згоден, сьогодні був тяжкий день, час відпочити. пісял цього хлопці розійшлися по своїм хатам ну как-бы вот тебе пример, можешь подправить.
Йде вперед невеликий гурт людей, хотілиб повернутьись до дому, та дому вже немає...
Ще здається вчора був дім, було село, була сім*я. Прийшов польський пан тай відібрав землю, ніби по наказу короля має право. Навіщо їм ще та земля. мають велики пожиток. багато землі, грошей, ще білше невільників які працюють за дурно під батогом. Прийшли й до нас в село та ще в інші села і міста заберають все, все що було в багатих і бідних людей.
Поляки-нахаби які зносять все довкола навіть культуру, традиції, звичаї. Була біла хатина стала, біло-червона від людьської крові, була українська церква стала католицька.
1686 рікполяки не бояться нікого й нічого та всеодно має бути якийсь вихід.
Ще вора був дім, зараз немає хотіли люди миру а дочекались війни, замість весни прийшла зима і зрушилося все. Поясненя цьому є: жадібність, злоба, заздрість наслідок- війна.
Йде вперед невеликий гурт людей, хотілиб повернутьись до дому, та дому вже немає...
Ще здається вчора був дім, було село, була сім*я. Прийшов польський пан тай відібрав землю, ніби по наказу короля має право. Навіщо їм ще та земля. мають велики пожиток. багато землі, грошей, ще білше невільників які працюють за дурно під батогом. Прийшли й до нас в село та ще в інші села і міста заберають все, все що було в багатих і бідних людей.
Поляки-нахаби які зносять все довкола навіть культуру, традиції, звичаї. Була біла хатина стала, біло-червона від людьської крові, була українська церква стала католицька.
1686 рікполяки не бояться нікого й нічого та всеодно має бути якийсь вихід.
Ще вора був дім, зараз немає хотіли люди миру а дочекались війни, замість весни прийшла зима і зрушилося все. Поясненя цьому є: жадібність, злоба, заздрість наслідок- війна.