Чи відомі вам факти надбадого ставлення людини до природи, зокрема у вашій місцевості

- Доброго дня, шановний Тарасе Григоровичу!
- Доброго ранку.
- Чи не могли б Ви мені відповісти на одне запитання?
- Так, але якщо це не стосується мого життя.
- Це стосується Вашої літературної творчості.
- Звичайно, можу.
- Скажіть, будь ласка, чи актуальні ваші поезії зараз?
- Літературна творчість актуальна завжди.
- А саме поетичні твори?
- Я вважаю що так, тому що людині необхідно читати поетичні твори. Деякі читають поезію для заспокоєння, інші - для натхнення. Кожен читає вірші для потреб власної душі.
- А чи завжди люди сприятливо сприймали Вашу творчість?
- Час усе змінює, було, що люди раділи кожній написаній мною строфі, але не всі люди - деякі не розуміли творів і,критикуючи їх, завдавали мені болю.
- Дякую за розмову. Ви мені дуже багато розповіли.
- І тобі дякую за питання. На все добре.

Кохання – це найкраще почуття на світі – любов матері до своєї дитини, чоловіка до жінки, онуків до бабусь і дідусів, хлопця до дівчини. Це прекрасне почуття, коли людина перестає відчувати землю під ногами, вона починає літати від щастя, нічого не бачить перед собою і нікого не чує.
Кохання може бути чорне та біле, як зебра, холодне та тепле, як морський вітер, жагуче та палке, як сонечко. Коли людина закохується, вона перестає думати, переповнюється емоціями. Вона стає щасливою.
Але кохання не може бути вічним, тому що наше життя постійно йде у парі – радість з горем, сміх зі сльозами, кохання з розставанням. А можливо, кохання, як і все на Землі, має зворотній бік – це відчай, сльози. Не говоріть, що кохання не існує після того, як Вам зробили боляче.