раїнська мова – державна мова України. Вона також є рідною мовою українців, які проживють за межами України: у Росії, Білорусі, Казахстані, Польщі, Словаччині, Румунії, Канаді, США, Австралії та інших країнах. Українською мовою розмовляє близько 45 мільйонів людей і вона входить до другого десятка найпоширеніших мов світу.
За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року українську мову вважали рідною 67,5% жителів України, що на 2,8% більше, ніж за даними перепису 1989 року. Російську мову визначили як рідну 29,6% населення, у порівнянні з минулим переписом населення цей показник знизився на 3,2%. Частка інших мов, які були вказані в якості рідної, становила 2,9%.
Українська мова має багатовікову історію свого розвитку, тому скарбниця її виражальних засобів, пізнавально-навчальних прийомів практично невичерпна.
На думку багатьох вчених, українська мова за ступенем поширення перебуває у другому десятку мов, а за кількістю своїх носіїв займає друге місце серед слов’янських мов.
Сьогодні майже 38 млн. українців проживають в Україні, становлять у ній корінну націю.
Багато інших співвітчизників у різній час і з різних причин оселилися поза межами України. Ця частина українців тепер складає українську діаспору ( діаспора – розсіяння ).
Проте трьохсотсорокарічна колонізація і русифікація України дала свої наслідки. В усіх великих і малих містах, в столиці України люди спілкуються між собою переважно російською мовою.
Ставлення до рідної мови – свідчення національної свідомості. Культурно-мовне питання має велике значення в усі періоди історії України, мовна проблема – це політична проблема, яка завжди в полі зору кожної держави. Державною ( або офіційною ) є мова більшості корінного населення країни, тобто мова корінної національності. Державною в Україні може лише бути літературна мова як мова корінного народу. У ст. Конституції України записано: „Державною мовою в Україні є українська мова.
Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.
Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.
Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом”.
У боротьбі проти всіляких заборон українська національна мова успадкувала надбання попередніх століть і не лише вистояла й утвердилася, а й розширила свої функціональні стилі, відшліфувала засоби вираження.
Поняття національна мова охоплює загальнонародну українську мову – як літературну, так і діалекти, професійні і соціальні жаргони, суто розмовну лексику. Вищою формою національної мови є літературна мова.
Українська літературна мова сформувалася на основі південно-східних (середньо-наддніпрянських) говорів, які раніше й ширше за інших закріпилася в художніх творах і науковій літературі.
Початком нової української літературної мови умовно вважається 1798 рік, коли вийшли друком перші частини „Енеїди” І.П. Котляревського. І.П. Котляревського вважають зачинателем нової української мови. Він увів до літератури багату, колоритну, мелодійну, співучу українську мову.
раїнська мова – державна мова України. Вона також є рідною мовою українців, які проживють за межами України: у Росії, Білорусі, Казахстані, Польщі, Словаччині, Румунії, Канаді, США, Австралії та інших країнах. Українською мовою розмовляє близько 45 мільйонів людей і вона входить до другого десятка найпоширеніших мов світу.
За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року українську мову вважали рідною 67,5% жителів України, що на 2,8% більше, ніж за даними перепису 1989 року. Російську мову визначили як рідну 29,6% населення, у порівнянні з минулим переписом населення цей показник знизився на 3,2%. Частка інших мов, які були вказані в якості рідної, становила 2,9%.
Українська мова має багатовікову історію свого розвитку, тому скарбниця її виражальних засобів, пізнавально-навчальних прийомів практично невичерпна.
На думку багатьох вчених, українська мова за ступенем поширення перебуває у другому десятку мов, а за кількістю своїх носіїв займає друге місце серед слов’янських мов.
Сьогодні майже 38 млн. українців проживають в Україні, становлять у ній корінну націю.
Багато інших співвітчизників у різній час і з різних причин оселилися поза межами України. Ця частина українців тепер складає українську діаспору ( діаспора – розсіяння ).
Проте трьохсотсорокарічна колонізація і русифікація України дала свої наслідки. В усіх великих і малих містах, в столиці України люди спілкуються між собою переважно російською мовою.
Ставлення до рідної мови – свідчення національної свідомості. Культурно-мовне питання має велике значення в усі періоди історії України, мовна проблема – це політична проблема, яка завжди в полі зору кожної держави. Державною ( або офіційною ) є мова більшості корінного населення країни, тобто мова корінної національності. Державною в Україні може лише бути літературна мова як мова корінного народу. У ст. Конституції України записано: „Державною мовою в Україні є українська мова.
Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.
Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.
Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом”.
У боротьбі проти всіляких заборон українська національна мова успадкувала надбання попередніх століть і не лише вистояла й утвердилася, а й розширила свої функціональні стилі, відшліфувала засоби вираження.
Поняття національна мова охоплює загальнонародну українську мову – як літературну, так і діалекти, професійні і соціальні жаргони, суто розмовну лексику. Вищою формою національної мови є літературна мова.
Українська літературна мова сформувалася на основі південно-східних (середньо-наддніпрянських) говорів, які раніше й ширше за інших закріпилася в художніх творах і науковій літературі.
Початком нової української літературної мови умовно вважається 1798 рік, коли вийшли друком перші частини „Енеїди” І.П. Котляревського. І.П. Котляревського вважають зачинателем нової української мови. Він увів до літератури багату, колоритну, мелодійну, співучу українську мову.