Числе ний, варен ий, л ян...ий, бездоган ий, невин...ий, захоплен ий, нездолан...ий, вогнян ий, вогнен ий, несказан...о, обез броїти, нескінчен ий, натхнен ий, самовід...ан...ий, багатомільйон ий, священ...ий, шален...ий, незлічен...ий, письмен...ий, незбагнен...ий, бездон...ий, пташин...ий, впевнен...о, змушен...ий, невпин о, стомлен...ий, востан...є, бе...закон...ість, незрівнян о, гостин о, від...ален ий, воз...єднаний, старан о, бов...аніти, священ...ик, печен...ий, здійснен ий, юн...ат, стриман...ий, прихован...о, від...зеркалюватися, зацікавлен...ий, незнан ий, священ...ик, напружен...ість, зрошен...ий, довгождан...ий, блажен...ий, благословен ий, свячен...ий, Над ніпрянщина.
Объяснение:
Українці завжди були дуже гостинними. Навіть якщо в хаті не було багато смачної їжі, гостя завжди намагалися гарно пригостити, а якщо вже було запізно, залишали переночувати. Взагалі, гостю пропонувалося все найкраще, що було в домі. І так було завжди, бо так повелося з давніх давен. А чи змінилося відношення до гостей тепер, у двадцять першому сторіччі?
Як на мене, не дуже. Звісно, я можу судити тільки з власного досвіду та по расказам друзів та знайомих, але все ж таки я можу стверджувати, що українці як були гостинною нацією, так нею і залишилися. Інша справа, що тепер заздалегідь дзвонять перед тим, як прийти у гості, бо людей може не бути вдома. Попередити про свій видит - це питання етикету, і таке правило аж ніяк не робить людей менш гостинними.
Як і раніше, нинішнє покоління українців любить як ходити у гості, так і приймати гостей. Як і раніше, ми намагаємося зробити так, щоб гість почував себе як удома. Як і раніше, добре пригостити та розважити гостя - обов'язково. Як і раніше, господарі потурбуються про те, щоб гість добрався додому без перешкод або взагалі переночував у них та поїхав додому вранці. Тому я вважаю, що гостинність як була, так і залишається характерною рисою нашого українського народу.
Називний (хто?, що?) - чотири тисячі вісімдесят дев'ять.
Родовий (кого?, чого?) - чотирьох тисяч вісімдесят дев'яти.
Давальний (кому?, чому?) - чотирьом тисячам вісімдесят дев'ятьом.
Знахідний (кого?, що?) - чотири тисячі вісімдесят дев'ять.
Орудний (ким?, чим?) - чотирьма тисячами вісімдесят дев'ятьма.
Давальний (кому?, чому?) - чотирьом тисячам вісімдесят дев'ятьом.
Місцевий (на кому?, на чому?) - на чотирьох тисячах вісімдесят дев'яти.
Кличний (вживається для звертання) - чотири тисячі вісімдесят дев'ять.