(Число, місяць) ДІЄПРИКМЕТНИК ТЕСТУВАННЯ BAPIAHT 1 Прочитайте текст. Виконайте завдання 1 1 2. (1) Край села на сонячному пагорбі, неподалік запустілої церкви, стоїть мурована із червоної цегли школа. (2) Навколо школи в жовтогарячому кипінні осені - ясени й клени, акації ще в літній буйності. (3) Так незви чайно бенкетує вересень. (4) За школою на дослідних ділянках почор нілі соняшники, гарбузове огудиння. (5) Далі вилнiються стебла кукуру дан, заплетенi сивим павутинням ранньої осені (За І. Цюпою). 1. Два дієприкметники є в реченні А першому Б третьому В четвертому Г п'ятому 2. Дієприкметниковий зворот е в реченні А першому в четвертому Б другому Г п'ятому 0, 3. Активними є обидва дієприкметники в рядку А вигоріли В вивчений, постарілий Б спечений, критий Г дозрілий, стрижений 4. Разом не з дієприкметником треба писати в реченні А через усю Вербівку стеляться сукупні городи та левади, (не)ого роджені тинами (І. Нечуй-Левицький). Б Сашко увійшов, постояв збоку, ніким (не)помічений, і рішуче по прямував до столу (Г. Цюпа). в і Вам, мамо, за вічну любов і всю (не)оплачену ласку (Д. Луценко). г Скрiзь милували око рослини, (не)розповсюджені в цій країні, а привезені (Ю. Смолич). 5. Правильно утворено обидва дієприкметники в рядку А накр ений інший Б уцілілий, промоклий В зацікавлений, роблячий Г зрадівший, посившлий
Давно це було. У країні Морфології стало неспокійно: зав'язалася суперечка між її мешканцями - частинами мови. Всі кричали, розмахували руками, доказували свої переваги над іншими.
Уперед поважно й гордовито виступив Іменник, його перебив Прикметник, доводячи своє право. У розмову втрутився Числівник, кажучи що без нього не можна обійтися.
Слухав, слухав цю суперечку ще один житель країни, та урвався терпець, і він мовив: „ Не тільки ви, а і я маю відмінки, роди і числа. Але скажіть мені, хто вас замінює, як іноді вас немає в реченні? От тоді я заступаю і тебе, Іменнику. І тебе, Прикметнику, і тебе, Числівнику, вказую на особи і предмети, на їхню кількість та ознаки. Але я не називаю жодного з вас". Усі частини мови притихли.
Одного разу моя однокласниця розповіла нам про історі з життя її прадіда. Звичайно,це було історія героя і,здавалося, вигадана казочка. Але всім сподобалося слухати небелиці однокласниці,а мені захотілося дізнатися історію хоча б бабусі чи дідуся і наступного дня я підійшов і запитав її: "Чи була у тебе цікава історія з життя?" Бабуся заходилася розповідати.
Було це давно,ще коли моя бабуся була юною. Вона розповіла мені свою життєву ситуацію,яка навчила мене шанувати людей. Вчилася вона у славнозвісному місці лева,на медсестру. Одного разу вона поверталася з пар додому, до гуртожитка,коли раптом побачила,як двоє високих розфарбованих білявок чіплялися і лаяли якусь низеньку худеньку дівчинку. Звичайно,бабуся підійшла розібратися,щоб ті двоє відчепишся від бідолашної.
В продовж бабусеної розмови з дівчатами вони не одноразово лаяли її,мовляв іди куди йшла. Моя бабуся не любила несправедливість і, звичайно,вона б не відступила від своєї позиції.
Все, здавалося,ішло до завершення,коли раптом одна з білявок вчепилася до бабусі з криком: "Я не ясно сказала?". Так і почалася бійка. Бабуся схопила бідолашну дівчину за руку і вони побігли куди подалі від злих блондинок. Бабуся запросила дівчину,яку звали Ліля до своєї скромної кімнатчини,напоїла теплим чаєм і Ліля розповіла,що ті дві білявки причепилися до неї через те,що її дід директор університету. Вони погано вчилися,прогулювалися пари і хотіли,щоб вона, Ліля, замовила за них словечко перед дідусем. Ліля цього не хотіла тому і не поступалася своєю позицією. Наступного дня бабуся зустрілася із Лілею в університеті. Як виявилось, тих двох білявок ще вчора відчислили за безкінечні прогули пар. У бабусі і Лілії виявилося багато спільного і вони почали товаришувати,поки їхнє спілкування не переросло у міцну дружбу,що тривала й до сьогодні.
Звичайно, історія моєї бабусі не є героїчною,проте вона вчить людяності і справедливості.
Уперед поважно й гордовито виступив Іменник, його перебив Прикметник, доводячи своє право. У розмову втрутився Числівник, кажучи що без нього не можна обійтися.
Слухав, слухав цю суперечку ще один житель країни, та урвався терпець, і він мовив: „ Не тільки ви, а і я маю відмінки, роди і числа. Але скажіть мені, хто вас замінює, як іноді вас немає в реченні? От тоді я заступаю і тебе, Іменнику. І тебе, Прикметнику, і тебе, Числівнику, вказую на особи і предмети, на їхню кількість та ознаки. Але я не називаю жодного з вас". Усі частини мови притихли.
Одного разу моя однокласниця розповіла нам про історі з життя її прадіда. Звичайно,це було історія героя і,здавалося, вигадана казочка. Але всім сподобалося слухати небелиці однокласниці,а мені захотілося дізнатися історію хоча б бабусі чи дідуся і наступного дня я підійшов і запитав її: "Чи була у тебе цікава історія з життя?" Бабуся заходилася розповідати.
Було це давно,ще коли моя бабуся була юною. Вона розповіла мені свою життєву ситуацію,яка навчила мене шанувати людей. Вчилася вона у славнозвісному місці лева,на медсестру. Одного разу вона поверталася з пар додому, до гуртожитка,коли раптом побачила,як двоє високих розфарбованих білявок чіплялися і лаяли якусь низеньку худеньку дівчинку. Звичайно,бабуся підійшла розібратися,щоб ті двоє відчепишся від бідолашної.
В продовж бабусеної розмови з дівчатами вони не одноразово лаяли її,мовляв іди куди йшла. Моя бабуся не любила несправедливість і, звичайно,вона б не відступила від своєї позиції.
Все, здавалося,ішло до завершення,коли раптом одна з білявок вчепилася до бабусі з криком: "Я не ясно сказала?". Так і почалася бійка. Бабуся схопила бідолашну дівчину за руку і вони побігли куди подалі від злих блондинок. Бабуся запросила дівчину,яку звали Ліля до своєї скромної кімнатчини,напоїла теплим чаєм і Ліля розповіла,що ті дві білявки причепилися до неї через те,що її дід директор університету. Вони погано вчилися,прогулювалися пари і хотіли,щоб вона, Ліля, замовила за них словечко перед дідусем. Ліля цього не хотіла тому і не поступалася своєю позицією. Наступного дня бабуся зустрілася із Лілею в університеті. Як виявилось, тих двох білявок ще вчора відчислили за безкінечні прогули пар. У бабусі і Лілії виявилося багато спільного і вони почали товаришувати,поки їхнє спілкування не переросло у міцну дружбу,що тривала й до сьогодні.
Звичайно, історія моєї бабусі не є героїчною,проте вона вчить людяності і справедливості.