Багато дітей мріють про батьків які їх будуть кохати, дарувати подарунки, читати казку на ніч, гратися. Але ні кожному щастить у житті. Школяри міста Симферополя до дитячому будинкові. Вони принесли свої іграшки, подарували комп'ютер. Але це не все, що вони зробили. Вони написали в газету з проханням про до дітям, про те, що вони мріють про батьків та чикають на них. На це прохання відгукнулися багато людей. Вони були зворушені прийшовши у дітячий будинок. Діти були дуже раді їх приходу. Дітям не потрібні іграшки, їм потрібна батьківська любов. Ніхто з працівників дитячого будинку не замінить батьків, батьківську любов.
В одному місті жили два маленьких горобчики Чик та Чирик. Дуже любили вони вихвалятись один перед одним.
Одного сонячного ранку горобчики знову почали вихвалятись. Чик, гордо піднявши голову, сказав:
- Подивись, яке в мене гарне пір'ячко. Воно так і виблискує на сонці.
Чирик відповів:
- Та ти тільки поглянь, які у мене ніжні крильця, тендітний хвостик. Я набагато кращий від тебе.
Чик аж закричав від таких слів. Між горобчиками почалась сварка, яка невдовзі переросла в бійку.
За маленькими хвальками, хитро примруживши оч гав великий чорний кіт Мурко. Чик та Чирик бились так, що аж летіло пір'я. Кі тихенько підкрався і швидко стрибнув за здобиччю. Вхопив горобчиків за хвостики. Перелякані пташенята почали вириватись, і таки полетіли. У Мурка в лапах залишилися лише їхні хвостики. Посідали бідолашні на паркані і мовчать. Нікому не хочеться більше вихвалятись, та і немає чим.
З того часу горобчики жили дружно. А якщо і кортіло деколи похвалитись, то одразу згадували про свої хвостики, які залишились у Муркових лапах.
Багато дітей мріють про батьків які їх будуть кохати, дарувати подарунки, читати казку на ніч, гратися. Але ні кожному щастить у житті. Школяри міста Симферополя до дитячому будинкові. Вони принесли свої іграшки, подарували комп'ютер. Але це не все, що вони зробили. Вони написали в газету з проханням про до дітям, про те, що вони мріють про батьків та чикають на них. На це прохання відгукнулися багато людей. Вони були зворушені прийшовши у дітячий будинок. Діти були дуже раді їх приходу. Дітям не потрібні іграшки, їм потрібна батьківська любов. Ніхто з працівників дитячого будинку не замінить батьків, батьківську любов.
В одному місті жили два маленьких горобчики Чик та Чирик. Дуже любили вони вихвалятись один перед одним.
Одного сонячного ранку горобчики знову почали вихвалятись. Чик, гордо піднявши голову, сказав:
- Подивись, яке в мене гарне пір'ячко. Воно так і виблискує на сонці.
Чирик відповів:
- Та ти тільки поглянь, які у мене ніжні крильця, тендітний хвостик. Я набагато кращий від тебе.
Чик аж закричав від таких слів. Між горобчиками почалась сварка, яка невдовзі переросла в бійку.
За маленькими хвальками, хитро примруживши оч гав великий чорний кіт Мурко. Чик та Чирик бились так, що аж летіло пір'я. Кі тихенько підкрався і швидко стрибнув за здобиччю. Вхопив горобчиків за хвостики. Перелякані пташенята почали вириватись, і таки полетіли. У Мурка в лапах залишилися лише їхні хвостики. Посідали бідолашні на паркані і мовчать. Нікому не хочеться більше вихвалятись, та і немає чим.
З того часу горобчики жили дружно. А якщо і кортіло деколи похвалитись, то одразу згадували про свої хвостики, які залишились у Муркових лапах.