Є така книга, що має бути настільною для кожного. Це Книга Книг - Біблія. Ій кілька тисяч років, але вона досі щодня вчить та надихає мільйони людей. Біблія є священною книгою християнської релігії, але почитати її буде корисно навіть атеїстам. Кожна людина знайде у цій книзі щось для себе.
Як би ми не відносилися до релігії як такої, Біблія – це, безумовно, значна пам’ятнка духовної культури усього людства. З точки зору християн, Біблія є одкровенням самого Бога.
У Біблії викладені базові моральні закони та принципи. Всім відомі десять заповідей, викладені у Старому Заповіті: не убий, не вкради, шануй батьків та інші. Пройшли сторіччя, але ці моральні закони залишилися незміними і, сподіваються, не зміняться ніколи. Напевно, якби всі люди дотримувалися у житті біблійних заповідей, то жити стало б набагато легше.
З точки зору науковця-філолога, Біблія – це сукупність книг, що писалися протягом декількох століть різними авторами. Існує навіть галузь науки – біблістика, яка вивчає як тексти Біблії, так і історичні факти, що в ній відображені. До Біблії входять дві частини, Старий Заповіт і Новий Заповіт, що, в свою чергу, складаються з 66 книг. Тексти Біблії дуже різноманітні. Наприклад, є там і «Писання», що представляють собою своєрідні літературні твори, поетичні та прозаїчні. «Книга притч Соломонових» багата на афоризми, а у текстах «Книга Іова» та «Екклезіаст» є цікаві роздуми про сенс життя. «Пісня пісень» - проникливий зразок давньої лірики.
Протягом сторічь біблійні образи були джерелом натхнення для поетів та письменників, музикантів, архитекторів. Тому Знання Біблії для кожної освіченої та культурної людини важливо знати Біблію. Як писав Федір Михайлович Достоєвський, «Біблія належить усім, і атеїстам, і віруючим. Це книга людства».
Біблія є священною книгою християнської релігії, але почитати її буде корисно навіть атеїстам. Кожна людина знайде у цій книзі щось для себе.
Як би ми не відносилися до релігії як такої, Біблія – це, безумовно, значна пам’ятнка духовної культури усього людства. З точки зору християн, Біблія є одкровенням самого Бога.
У Біблії викладені базові моральні закони та принципи. Всім відомі десять заповідей, викладені у Старому Заповіті: не убий, не вкради, шануй батьків та інші. Пройшли сторіччя, але ці моральні закони залишилися незміними і, сподіваються, не зміняться ніколи. Напевно, якби всі люди дотримувалися у житті біблійних заповідей, то жити стало б набагато легше.
З точки зору науковця-філолога, Біблія – це сукупність книг, що писалися протягом декількох століть різними авторами. Існує навіть галузь науки – біблістика, яка вивчає як тексти Біблії, так і історичні факти, що в ній відображені. До Біблії входять дві частини, Старий Заповіт і Новий Заповіт, що, в свою чергу, складаються з 66 книг. Тексти Біблії дуже різноманітні. Наприклад, є там і «Писання», що представляють собою своєрідні літературні твори, поетичні та прозаїчні. «Книга притч Соломонових» багата на афоризми, а у текстах «Книга Іова» та «Екклезіаст» є цікаві роздуми про сенс життя. «Пісня пісень» - проникливий зразок давньої лірики.
Протягом сторічь біблійні образи були джерелом натхнення для поетів та письменників, музикантів, архитекторів. Тому Знання Біблії для кожної освіченої та культурної людини важливо знати Біблію. Як писав Федір Михайлович Достоєвський, «Біблія належить усім, і атеїстам, і віруючим. Це книга людства».
Відповідь:
Без розуміння учнями ролі особи в історії та зумовленості її діяльності
належністю до певної соціальної, національної чи іншої групи повноцінне
вивчення історії неможливе. Історія засвоюється учнями ефективніше через
призму особистості конкретної людини. Зображення життя та діяльності
історичної постаті, її впливу на окремі події або на історичний процес у
цілому сприймається та запам’ятовується школярам з більшою готовністю,
ніж оперування історичними фактами, позбавленими яскравих осіб.
Вивчення історичних постатей не тільки сприяє пізнанню історії, а і
впливає на формування особистості учня. Плідність і якість цього впливу
залежить від педагога. Вирішити цю проблему йому до знання
оптимальних форм та методів навчання, застосування яких сприятиме
формуванню специфічного уміння – характеризувати та оцінювати
історичних осіб. Під час цієї роботи можуть застосовуватись такі форми
навчання: урок, семінар, екскурсія (в шкільний, краєзнавчий, художній
музей, картинну галерею), огляд науково-документального, художнього
фільму та їх обговорення; курс за вибором та факультатив, консультація,
конференція, самоосвітня робота. Проте провідною формою навчання
Пояснення: