Музика в сучасному світі присутня повсюдно. Навколо так багато різних музичних стилів: поп-музика, реп, альтернативна, рок, диско, техно, драм-енд-бейс і, звичайно ж, безсмертна класика. Різним людям в залежності від смаків і уподобань подобається різна музика.
Вчені стверджують, що, знаючи музичні смаки людини, можна визначити його характер. З цим твердженням я згоден, тому що думаю, що музика може показати натуру і душу. Наприклад, вони вважають, що люди, які слухають рок, розумні і розважливі.
Що стосується мене, то я люблю слухати «Млин». Ця група співає у стилі фолк рок. В їх репертуарі багато варязьких, скандинавських, англійських і багатьох інших балад. Мені подобається ця група з-за незвичайної музики і добрих текстів. Кожна пісня має глибокий сенс і являє собою цілу історію. Вони створюють за до музики чарівний світ, населений лицарями, вікінгами, валькиріямі та безліччю чарівних істот. Крім цього, їх солістка має надзвичайний голос, мені здається, такий талант народжується вкрай рідко.
Я захоплююся людьми, які можуть самі створювати музику. Я, на жаль, таким талантом обділений. В моєму розумінні, такі люди можуть показувати почуття, малювати картини з до своїх пісень. Вони здатні змусити слухача сміятися чи плакати, задуматися про велике і вічне.
Важливо, щоб музика була якісною. Мені не подобається, коли вона не несе в собі ніякого сенсу, крім первісних інстинктів. На жаль, безліч сучасної поп-музики пішла саме цим шляхом.
Думаю, без музики жити не можна, вона скрізь. Я завжди слухаю музику незалежно від настрою. Вона часто допомагає мені в повсякденному житті. Нудна робота по будинку стає легше і веселіше під хороший музичний трек. А довга дорога скрашується присутністю улюбленої групи. Один сучасний поет написав: «Світ був би безглуздо тісний без пісень» - і я з ним повністю в цьому згоден.
Слова мораль, етика сприймаються в наш час неоднозначно. З одного боку, всі ми начебто розуміємо, що без моралі жити не можна. З іншого — моральне легко набуває в нашій свідомості присмаку чогось набридлого, нещирого: «моральний кодекс», «морально-трудове виховання», «моральна стійкість» людини-гвинтика . Чи не закладені ці нещирість і докучливість у самій природі моралі? Одвічні пошуки й проблеми людської душі, що ми їх звемо моральними, — це, звісно, цікаво, важливо для кожного. Але, можливо, правий Фрідріх Ніцше, і найсуттєвіше в житті людини починається якраз «по той бік добра і зла»? Так, порядна людина має зважати на вимоги моралі. Проте хіба ж ми не бачимо, як раз у раз святкує життєві перемоги саме той, хто здатний через ці вимоги переступити? І про яку порядність може йтися на голодний шлунок? Може, високі моральні переживання — привілей тих, хто вже має достаток? А може, вся моральі полягає саме в тому, щоб здобувати достаток, звільняючи себе і своїх близьких від злиденності й принижень, несумісних з людською гідністю? А різні герої й альтруїсти-фанатики — чи не краще взагалі без них?Може, й справді, щаслива та країна, котра не потребує героїв? Чому ж тоді мимоволі завмирає серце, стикаючись із проявами справжньої моральної шляхетності? З одного боку, нам твердять про пізнання добра і зла. З іншого — кому не доводилося стрічати простих і щирих людей, котрі й гадки не мали ні про які філософії моралі, а проте вирізнялися бездоганною добротою? І навпаки — високоосвічених негідників, що зі знанням справи творили зло? Втім, ставлячи всі ці запитання, ми вже занурюємося в царину етики, царину роздумів про людську моральність. Бо ж від оцих гірких і пекучих питань неможливо просто відмахнутися, до них знову і знову підводить нас саме життя. І ще одне: чи можуть узагалі існувати якісь остаточні загальнозначущі відповіді на такі запитання, чи не йде кожен тут своїм шляхом і обирає те, що йому ближче? А коли так — навіщо потрібна тоді наука етика? Поміркуймо. Насамперед зважимо на те, що й справді поняття моралі й моральних цінностей у нас, м'яко кажучи, заексплуатовані. За роки радянської влади ввійшло у звичку латати «моральним чинником» усі дірки дряхлі-ючого суспільного організму; не дивно, що у своєму падінні збанкрутіла система потягла за собою все пов'язане з нею — так криза моралі соціалістичної обернулася на девальвацію моралі загалом. Тим часом чим гостріші проблеми постають перед нами, чим непевніші перспективи на майбутнє — тим невідворотніше прагнення сучасної людини знайти якийсь твердий Грунт під ногами, те, заради чого варто було б жити, що могло б слугувати своєрідним камертоном її збудженій душі, мірилом її вчинків. Свідомо чи несвідомо вона знову й знову звертається до кардинальних питань моральності, питань вибору моральних цінностей. Ми не можемо відкинути їх узагалі — так той, хто вирішив би не дихати, хвилиною раніше або пізніше все ж таки ковтне свіжого повітря. Втім, окреслена ситуація заслуговує на те, щоб придивитися до неї пильніше. Адже — попри всюзаяложеність традиційних моральних стереотипів, що давно всім набили оскому — чи можемо ми щиро сказати, що наше життя, наша культура справді будувалися на засадах моральності? Що в перебігу повсякденного існування надто багато важили і важать уявлення про добро і зло, гідність і честь, обов'язок, повага до людини, вірність слову і переконанням? Ні, сказати так ми не можемо; сьогодні від нас, на жаль, дуже далекий нормальний стан людської культури, осердям якої є перелічені поняття й цінності. Невдовзі після першої світової війни й фатальних соціальних змін, з якими збіглося її завершення, всесвітньо відомий мислитель-гуманіст Альберт Швейцер (1875—1965) ставить епосі медично точний діагноз: культура, в якій деградують засади етики, приречена на занепад1. Як не прикро, підтвердження цього діагнозу ми нин гаємо на прикладі нашого суспільства. Гіркий парадокс полягає в тому, що нашу культуру ще й дотепер, після всього пережитого протягом останніх років, найповніше, мабуть, характеризують три славнозвісні принципи колишнього соціалістичного культурного будівництва — принципи партійності, ідейності, народності, — але в найбільш низькому, гротескно спотвореному їхньому втіленні. Так, наша культура була й залишається партійною (хоча тепер уже й багатопартійною), принаймні в тому розумінні, що вона призвичаює нас співвідносити слова та вчинки людей насамперед не із загальнолюдськими критеріями справедливості, істини, добра, а з частковими, власне партійними (лат. pars, partis — то і є частка) інтересами тих чи інших, явних або прихованих сил.
Музика в сучасному світі присутня повсюдно. Навколо так багато різних музичних стилів: поп-музика, реп, альтернативна, рок, диско, техно, драм-енд-бейс і, звичайно ж, безсмертна класика. Різним людям в залежності від смаків і уподобань подобається різна музика.
Вчені стверджують, що, знаючи музичні смаки людини, можна визначити його характер. З цим твердженням я згоден, тому що думаю, що музика може показати натуру і душу. Наприклад, вони вважають, що люди, які слухають рок, розумні і розважливі.
Що стосується мене, то я люблю слухати «Млин». Ця група співає у стилі фолк рок. В їх репертуарі багато варязьких, скандинавських, англійських і багатьох інших балад. Мені подобається ця група з-за незвичайної музики і добрих текстів. Кожна пісня має глибокий сенс і являє собою цілу історію. Вони створюють за до музики чарівний світ, населений лицарями, вікінгами, валькиріямі та безліччю чарівних істот. Крім цього, їх солістка має надзвичайний голос, мені здається, такий талант народжується вкрай рідко.
Я захоплююся людьми, які можуть самі створювати музику. Я, на жаль, таким талантом обділений. В моєму розумінні, такі люди можуть показувати почуття, малювати картини з до своїх пісень. Вони здатні змусити слухача сміятися чи плакати, задуматися про велике і вічне.
Важливо, щоб музика була якісною. Мені не подобається, коли вона не несе в собі ніякого сенсу, крім первісних інстинктів. На жаль, безліч сучасної поп-музики пішла саме цим шляхом.
Думаю, без музики жити не можна, вона скрізь. Я завжди слухаю музику незалежно від настрою. Вона часто допомагає мені в повсякденному житті. Нудна робота по будинку стає легше і веселіше під хороший музичний трек. А довга дорога скрашується присутністю улюбленої групи. Один сучасний поет написав: «Світ був би безглуздо тісний без пісень» - і я з ним повністю в цьому згоден.