- Привіт, бабусю! Ти можеш зі мною балакати? - Да, звісно. - Бабусь, я сьогодні пішов до школи, і забув надіслати електронною поштою вчителю інфоратики моє домашнє завдання. Ти зможеш його відправити? - Давай спробуємо. - Ввімкни комп'ютер, бабусю. - А, як, Кирилло? - Бабусю Надіє, треба натиснути клавішу, яка горить синім кольором на системному блоці. - А що це таке, Кирилло? - Бабусь, тм бачиш під столом світиться синім кольором клавіша? - Да, бачу. - Ну, ось, увімкни її. - Ой, воно почало вмикатися. - Ну, ось, добре - Кирилло, що далі робити, в мене висвітилася якась машина.. - Бабусю, це єкран.. Подивись на ньому повина бути маленький малюнок з назвою "Домашнє завдання з інформатики". - Ой, нічого не бачу.. Треба окуляри взяти.. Почекай.. - Бабусю, добре, я на наступний урок спитаю принести домашнє завдання, або принесу після уроків. Бувай! - А.. Домашнє завдання? Як його тепер виключити?! Кирилло повісив слухавку. Вибачте, але в мене погано з українською мовою.
У моєї бабусі перед хатою у садку розкинувся величезний квітник. Кожні з квітів милують людське око: червоні тюльпани і блідо-рожеві півонії, ніжні троянди і п'янкий жасмин, темно-синій бузок і жовтогаряча красоля. Є тут і м'ята, і любисток, і нагідки з чорнобривцями. Ще й барвінок зеленіє в квітнику. ...А під старою грушено знайшла притулок лісова квітка конвалія. Як і чому потрапила вона сюди? — Посадила я її тут давно — накопала в Глухому лісі. Кажуть, що конвалія — символ прихованого кохання. Ще в дитинстві почула я таку легенду, — почала свою розповідь бабуся.—Жила в нашому селі красива дівчина-наймичка. Закохалася вона в панича. Він теж її палко покохав. Коли дізналися про це старі пани, наказали знищити дівчину. Схопили її панські прислужники, повели до лісового озера. Вона, бідолашна, плакала: де падали її сльози, виростали конвалії. Та не до сльози — втопили нещасну в озері. I на тому місті з'явились прекрасні білі лілеї. Панич, коли дізнався про це, прокляв своїх батьків, пішов до озера і довго-довго дивився на чудові квіти. Так і сидів там, доки не перетворився на зелений дуб, котрий і зараз росте біля озера...
