Чотири частини має складне речення:
а) Букет півоній, які мати несла в руці, поширював п’янкий запах – власне, в руках її наче вигойдувався букет тонких пахощів.
б) В темряві подеколи траплялись ягоди, вони проходили мимо дивною сповільненою ходою, і їм здавалося, що вони ступали по дні великої прозорої річки.
в) І хоч зараз гудки вже відмінено, проте Вірунці й досі вони часом озиваються в душі, адже під спів цих гудків привело її кохання на Зачіплянку.
г) А в цей час наді мною твориться диво: хтось невидимий смичком провів по синьому піднебессі, по білих хмарах, і вони забриніли, як скрипки.

Відповідь:

1) За бажанням матері Іван вступив на богословський факультет Віденського університету, хоча його набагато більше приваблювали природничі й точні науки.

[ ], хоча ( ) .

2) Про свою батьківщину Іван Пулюй ніколи не забував, хоч десятилітями був вимушений жити й працювати в чужоземному оточнені у Відні й Празі.

[ ], хоч ( ).

3) Помер великий учений у Празі 1918 року й там же похований, хоч мріяв упокоїтися на рідній українській землі.

( ) й [ ], хоч ( ).

Складнопідрядні допустові речення переважно мають сполучники хоч/хоча/дарма що. Я не впевнена у правильності схем речень.

Евфемі́зм (грец. εὐφημισμός від εὔφημος — добре мовлення) — пом'якшувальні або маскувальні слова і вислови, які використовуються замість слів, котрі сприймаються як небажані, неприйнятні, вульгарні, зневажливі, ненормативна лексика, образливі або табу,[1][2] а також умовне позначення деяких власних імен.[3] Також «евфемізм» — це лексична прихована стратегія. Він може служити введенню в оману третьої особи про поганий стан речей, а також і морального саморозвантаження.[4][5] Евфемізація — це один зі зручних в сказати неправду та змінити сприйняття небажаної інформації.[6]