Чуєте легке трепетання? Це прокинувся жайворонок. Підняв крильця, стрепенувся. Прислухається до наших голосів. Замовкає, насторожується. Чуєте, шелестить? Це він біжить між стеблами пшениці. Злітає в небо птах не біля гнізда. Ось бачите — жайворонок уже в небі. Дивіться, піднімається сірою грудочкою. Бачите? Став червонуватим. Це він зустрічає сонечко (За Василем Сухомлинським).
Сучасний світ вносить свої корективи в усі життєві сфери. Не оминає цей процес і мовлення. Словниковий запас збагачується неологізмами, словами іншомовного походження. Проте, дещо залишається незмінним : використання перлин усної народної спадщини- прислів'їв та приказок. Жодне нове слово так влучно та яскраво не охарактеризує життєву ситуацію або вади людського характеру; не зробить мову такою живою та насиченою.
Отже, прислів'я та приказки прикрашають нашу мову, допомагають робити її самобутньою та неповторною, передають життєвий досвід наших пращурів з покоління в покоління.