Д/3: вивчити правила, виконати вправу Прочитати фразеологізми. Записати їх у дві
колонки:
та стали
виразів
а) займенник себе вжитий у формі родового відмінка;
б) займенник себе вжитий у формі давального відмінка.
Душі в собі не чути, виходити з
себе, брати себе в руки, корчити фразеологізмів
дурня з себе, зарубати собі на носі,
ламати собі голову, не дозволяти
собі зайвого, не знаходити собі
місця, бити себе в груди, морщити
3 себе сироту.
​

Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині Однаковісінько мені. Але дуже важко повірити у його байдужість щодо причетності до рідної України: "Мені однаково, чи буду // Я жить в Україні, чи ні". Для поета рідна земля була святою, він так щиро ї любив! Але його житТєвий шлях несе на собі відбиток довгого перебування у кріпацькій неволі — "На нашій своїй землі". Та перед цими рядками є й інші: "На нашій славній Україні". З одного боку, Україна славна і наша, азіншого — все-таки, "не своя", бо невільна, сама собі не належить. Гадаю, саме в цьому парадоксі й міститься геніальна тема твору: не вражаюче глибоке відображення трагізму людини, яка так багато зробила для своєї Батьківщини, але нараз відчула, що через певні обставини від іїї праці може не залишитися й "малого сліду". Умисне лукавить поет і тоді, коли пише, що "малого сліду не покину" на Україні і що його "не пом'яне батько з сином". Навіщо ця "маска" ліричного героя, який робить заяви, що можуть викликати у читача підозру щодо його щирості? На це питання я знайшов відповідь тільки тоді, коли зрозумів, що ці запевняння поета про власну байдужість до того, чи буде він жити в Україні, чи ні, чи згадуватимуть його на рідній землі, чи не згадуватимуть, все це для того, щоб наголосити: Шевченкові, звісно, не однаково. Biciмнадцять рядків вірша напружено готують нас до важливості останніх п'яти рядків: Та не однаково мені, Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні П, окраденую збудять... Ох, не однаково мені. У цих рядках Кобзар надзвичайно точно передбачив головну проблему української нації, що, мов меч, висить над нею вже кілька століть і яка стала чи не найзлободеннішою проблемою сьогоднішнього дня: окраденість розбудженої в огні революційних перетворень України, окраденість у час її оновлення та відродження. Тому я з повним правом вважаю поезію "Мені однаково, чи буду..." зверненням-попередженням сучасному поколінню українців.Чим уважніше вчитуєшся у Шевченкову поезію "Мені однаково, чи буду...", тим виразніше вимальовується перед нами постать поета як національного пророка. Участь у Кирило-Мефодіївському братстві дозволила йому простежити пожвавлення національного руху в Україні. Поет розумів, що це тільки початок поступового накопичення визвольної енергії народу. Тому не дивно, що грубе придушення національного руху, розгром таємного товариства спричинило появу вірша "Мені однаково, чи буду.." У ньому ми бачимо, як невідступно мучила Шевченка думка про загрозу відродженню України, якщо рoсійські самодержавці присплять національну свідомість українців і викоренять з Їхньої свідомості бодай натяки на можливість існування самостійної української держави: ...Як Україну злії люде Присплять, лукаві, ї в огні п, окраденую, збудять... Ось що для Шевченка є головним, а не любов і слава серед співвітчизників! Він без болю зізнається:

Слово – це наш найцінніший скарб. Воно супроводжує нас від народження. Перші матусині слова… Ми їх не пам’ятаємо. Проте в перші хвилини життя, прийшовши у цей невідомий світ, дитина чує слова любові.

Вони дають відчуття затишку та тепла.

Слово до слова – так і створюється мова. Вона з’являється не раптом. Мова проходить довгий шлях розвитку.

Вона росте и шириться разом зі своїм народом. Рідна мова таїть у собі народну душу.

Слово супроводжує нас впродовж життя. Ми вчимося його використовувати у власних цілях. Красиво и переконливо говорити – ціла наука. Багато людей вивчають ораторське мистецтво, адже розуміють – слово ключ до людини, її дій та вчинків. Словом можна похвалити та покарати, викрити зло та втішити нещасного.Тому що слово,це носій добра,істини та краси.

Объяснение:

Ось,що встиг написати

Якщо забагато,можеш відокремити декілька речень,або підставити свої

Гарного дня та навчання