Дія починається навесні в маєтку Любові Андріївни Раневської, яка після кількох років проживання у Франції повертається зі своєю сімнадцятирічної дочкою Анею в Росію. На станції їх уже чекають Гаєв, брат Раневської, і Варя, її прийомна дочка. Грошей у Раневської практично не залишилося, а маєток з його прекрасним вишневим садом незабаром може бути продано за борги. Знайомий купець Лопахін розповідає поміщиці свій варіант вирішення проблеми: він пропонує розбити землю на ділянки і віддавати їх в оренду дачникам. Любов Андріївна сильно здивована такою пропозицією: вона не може уявити, як можна вирубати вишневий сад і віддати свій маєток, де вона виросла, де пройшла її молоде життя, і де загинув її син Гриша, в оренду дачникам. Гаєв і Варя також намагаються відшукати будь-які виходи з ситуації, що склалася: Гаєв обнадіює всіх і клянеться, що маєток не буде продано: в його планах зайняти трохи грошей у багатій ярославської тітоньки, яка, втім, Раневскую недолюблює. У другій частині вся дія переноситься на вулицю. Лопахін продовжує наполягати на своєму плані як на єдино вірному, але його навіть не слухають. У той же час в п'єсі з'являється і філософська тематика і більш повно розкривається образ учителя Трофимова. Вступивши в розмову з Раневської і Гайова, Трофимов говорить про майбутнє Росії, про щастя, про нову людину. Мрійливий Трофимов вступає в суперечку з матеріалістом Лопахін, який не здатний оцінити його думки, а залишившись наодинці з Анею, яка одна з усіх його розуміє, Трофимов говорить їй, що треба бути «вище любові». У третій дії Гаєв і Лопахін їдуть в місто, де повинні відбутися торги, а тим часом в маєтку влаштовуються танці. Гувернантка Шарлотта Іванівна розважає гостей своїми фокусами з Черевомовлення. Кожен з героїв зайнятий своїми проблемами. Любов Андріївна переживає, чому ж її брат так довго не повертається. Коли ж Гаєв все-таки з'являється, він повідомляє повної безпідставних надій сестрі, що маєток продано, і його покупцем став Лопахін. Лопахін щасливий, він відчуває свою перемогу і просить музикантів зіграти що-небудь веселе, йому немає ніякого діла до смутку і відчаю Раневских і Гаєва. Фінальне дію присвячено від'їзду Раневської, її брата, дочок і прислуги з маєтку. Вони розлучаються з місцем, яке так багато для них означало, і починають нове життя. План Лопахіна здійснився: тепер він, як і хотів, вирубає сад і віддасть землю в оренду. Всі їдуть, і тільки старий лакей Фірс, кинутий усіма, вимовляє фінальний монолог, після чого чується стукіт сокири по дереву.
Объяснение:
Можливі помилки, так як перекладав з до перекладача.
поставити лайк і оцінку 5 І зробити найкращою відповіддю.
Слова це те, чим ми користуюємся, те що ми вчимо та вдосконалюємо. Ми не можемо залишитися без слів, тому що, тоді ми не змодемо спілкуватися з однолітками, купувати продукьи на ринках, розумітися з рідними та багато, багато іншого. На сам вперед стиль спілкування людини, слова які вона викуристовує, дає змогу нам зрозуміти що за людина стоїть перед нами. Наприклад у впевнених людей, чітка інтонація, читсі та зрощумілі слова, саме це до є цій людині добиватися своїх цілей.
Та навітт якщо взяти за приклад вас або мене, навітт зараз я вживаю наші слова щоб ви змогли зрозуміти про що я намагаюсь розповісти. Як ніяк мии не зможимо без слів, вони наче нитки, з'єднюють нас із середени, дуже міцну та цупку тканину, але від цієї тканини не має жодного сенсу, якщо немає чим її з'єднати...
Дія починається навесні в маєтку Любові Андріївни Раневської, яка після кількох років проживання у Франції повертається зі своєю сімнадцятирічної дочкою Анею в Росію. На станції їх уже чекають Гаєв, брат Раневської, і Варя, її прийомна дочка. Грошей у Раневської практично не залишилося, а маєток з його прекрасним вишневим садом незабаром може бути продано за борги. Знайомий купець Лопахін розповідає поміщиці свій варіант вирішення проблеми: він пропонує розбити землю на ділянки і віддавати їх в оренду дачникам. Любов Андріївна сильно здивована такою пропозицією: вона не може уявити, як можна вирубати вишневий сад і віддати свій маєток, де вона виросла, де пройшла її молоде життя, і де загинув її син Гриша, в оренду дачникам. Гаєв і Варя також намагаються відшукати будь-які виходи з ситуації, що склалася: Гаєв обнадіює всіх і клянеться, що маєток не буде продано: в його планах зайняти трохи грошей у багатій ярославської тітоньки, яка, втім, Раневскую недолюблює. У другій частині вся дія переноситься на вулицю. Лопахін продовжує наполягати на своєму плані як на єдино вірному, але його навіть не слухають. У той же час в п'єсі з'являється і філософська тематика і більш повно розкривається образ учителя Трофимова. Вступивши в розмову з Раневської і Гайова, Трофимов говорить про майбутнє Росії, про щастя, про нову людину. Мрійливий Трофимов вступає в суперечку з матеріалістом Лопахін, який не здатний оцінити його думки, а залишившись наодинці з Анею, яка одна з усіх його розуміє, Трофимов говорить їй, що треба бути «вище любові». У третій дії Гаєв і Лопахін їдуть в місто, де повинні відбутися торги, а тим часом в маєтку влаштовуються танці. Гувернантка Шарлотта Іванівна розважає гостей своїми фокусами з Черевомовлення. Кожен з героїв зайнятий своїми проблемами. Любов Андріївна переживає, чому ж її брат так довго не повертається. Коли ж Гаєв все-таки з'являється, він повідомляє повної безпідставних надій сестрі, що маєток продано, і його покупцем став Лопахін. Лопахін щасливий, він відчуває свою перемогу і просить музикантів зіграти що-небудь веселе, йому немає ніякого діла до смутку і відчаю Раневских і Гаєва. Фінальне дію присвячено від'їзду Раневської, її брата, дочок і прислуги з маєтку. Вони розлучаються з місцем, яке так багато для них означало, і починають нове життя. План Лопахіна здійснився: тепер він, як і хотів, вирубає сад і віддасть землю в оренду. Всі їдуть, і тільки старий лакей Фірс, кинутий усіма, вимовляє фінальний монолог, після чого чується стукіт сокири по дереву.
Объяснение:
Можливі помилки, так як перекладав з до перекладача.
поставити лайк і оцінку 5 І зробити найкращою відповіддю.
Слова це те, чим ми користуюємся, те що ми вчимо та вдосконалюємо. Ми не можемо залишитися без слів, тому що, тоді ми не змодемо спілкуватися з однолітками, купувати продукьи на ринках, розумітися з рідними та багато, багато іншого. На сам вперед стиль спілкування людини, слова які вона викуристовує, дає змогу нам зрозуміти що за людина стоїть перед нами. Наприклад у впевнених людей, чітка інтонація, читсі та зрощумілі слова, саме це до є цій людині добиватися своїх цілей.
Та навітт якщо взяти за приклад вас або мене, навітт зараз я вживаю наші слова щоб ви змогли зрозуміти про що я намагаюсь розповісти. Як ніяк мии не зможимо без слів, вони наче нитки, з'єднюють нас із середени, дуже міцну та цупку тканину, але від цієї тканини не має жодного сенсу, якщо немає чим її з'єднати...