Пам’ятник українському гетьману Богдану Хмельницькому прикрашає Софіївську площу з 1888 року. Його відкриття було приурочене до святкування 900-річчя хрещення Русі. Насправді, вперше з ідеєю увіковічнення пам’яті гетьмана ще в 40-х роках виступив історик М. Костомаров, ще через десяток років її повторив В. Максимович і лише в 1860 році Петербург погодив встановлення монументу, але це був тільки початок його багатостраждальної історії.
Цілих 9 років скульптору Микешину знадобилося, щоб створити макет майбутнього пам’ятника. Однак через те, що його визнали занадто полонофобським і шовіністичним, проект пройшов ще кілька редагувань і врешті остаточно був затверджений лише у 1876 році. Тоді постала інша проблема — відсутність фінансування від влади. Кошти збирали по всій імперії. У результаті у 1879 році пам’ятник відлили з переплавленого металобрухту, який пожертвувало Морське відомство, і через рік привезли до Києва. Однак грошей для постаменту уже не вистачило і скульптура 8 років пролежала у дворі поліцейської управи. Місцеві про це жартували, що «Не встиг Богдан в'їхати до міста, а його вже заарештували».
Зрештою, у 1888 році знайшли граніт для постаменту (залишився після зведення Ланцюгового мосту). Спочатку монумент хотіли встановити на Бесарабській площі, але потім передумали на користь Софіївської. І одразу постало нове питання: як розмістити пам’ятник, щоб кінь не був повернутий хвостом до жодного з соборів і до урядових споруд. У результаті скульптуру Хмельницького встановили так, що він рукою з булавою показує на північний-схід, тобто напрямок, якому мав слідувати народ, що зустрічав гетьмана тут, на Софіївській площі, у 1848 році після перемоги над поляками у битві під Пилявцями.
вклонись маленькому листочку й комашці усміхнись Цікавр, хто зрозумів сутність цього виразу? але ж воно легке.
Тобто будь за все вдячним. Навіть за самі маленькі дрібниці: за одяг, чисту постіль, зварений обід, ноги, руки
це моя особиста думка, можливо є і інші. Часто ми насуплені і не задоволені через те, що хтось наступив нам на ногу в міському транспорті або ж у звичайній марщтрутці. Але насправді дякуйте Бога, бо ви маєте ноги, а багато людей на нашій планеті не мають такого щастя, щоб пересуватися самостійно. Коли ваш брат чи сестричка взяли вашу річ, то не кричіть одразу. А скажіть дякую, за те, що ви маєте батьків, які мають змогу купити вам те чи інше. Адже величезна кількість дітей проживають в сиротинцях
Тому завжди будьте на позитиві, дякуйте за все і частіше посміхайтеся
Пам’ятник українському гетьману Богдану Хмельницькому прикрашає Софіївську площу з 1888 року. Його відкриття було приурочене до святкування 900-річчя хрещення Русі. Насправді, вперше з ідеєю увіковічнення пам’яті гетьмана ще в 40-х роках виступив історик М. Костомаров, ще через десяток років її повторив В. Максимович і лише в 1860 році Петербург погодив встановлення монументу, але це був тільки початок його багатостраждальної історії.
Цілих 9 років скульптору Микешину знадобилося, щоб створити макет майбутнього пам’ятника. Однак через те, що його визнали занадто полонофобським і шовіністичним, проект пройшов ще кілька редагувань і врешті остаточно був затверджений лише у 1876 році. Тоді постала інша проблема — відсутність фінансування від влади. Кошти збирали по всій імперії. У результаті у 1879 році пам’ятник відлили з переплавленого металобрухту, який пожертвувало Морське відомство, і через рік привезли до Києва. Однак грошей для постаменту уже не вистачило і скульптура 8 років пролежала у дворі поліцейської управи. Місцеві про це жартували, що «Не встиг Богдан в'їхати до міста, а його вже заарештували».
Зрештою, у 1888 році знайшли граніт для постаменту (залишився після зведення Ланцюгового мосту). Спочатку монумент хотіли встановити на Бесарабській площі, але потім передумали на користь Софіївської. І одразу постало нове питання: як розмістити пам’ятник, щоб кінь не був повернутий хвостом до жодного з соборів і до урядових споруд. У результаті скульптуру Хмельницького встановили так, що він рукою з булавою показує на північний-схід, тобто напрямок, якому мав слідувати народ, що зустрічав гетьмана тут, на Софіївській площі, у 1848 році після перемоги над поляками у битві під Пилявцями.
Объяснение:
Выбери себе отсюда предложение которые нужно
вклонись маленькому листочку й комашці усміхнись Цікавр, хто зрозумів сутність цього виразу? але ж воно легке.
Тобто будь за все вдячним. Навіть за самі маленькі дрібниці: за одяг, чисту постіль, зварений обід, ноги, руки
це моя особиста думка, можливо є і інші. Часто ми насуплені і не задоволені через те, що хтось наступив нам на ногу в міському транспорті або ж у звичайній марщтрутці. Але насправді дякуйте Бога, бо ви маєте ноги, а багато людей на нашій планеті не мають такого щастя, щоб пересуватися самостійно. Коли ваш брат чи сестричка взяли вашу річ, то не кричіть одразу. А скажіть дякую, за те, що ви маєте батьків, які мають змогу купити вам те чи інше. Адже величезна кількість дітей проживають в сиротинцях
Тому завжди будьте на позитиві, дякуйте за все і частіше посміхайтеся