Я дуже люблю квіти, їх аромати, яскраві пелюстки. Моя улюблена квітка — незабудка.
Яке ласкаве ім’я у моєї квітки. І сама вона прекрасна. П’ять пелюсточок, синіх-синіх, ніжніших від неба, а посередині знаходиться жовте сердечко. Незабудки не вигорають, не відцвітають, не тьмяніють на гарячому літньому сонечку. Цвітіння квітки, маленької, як нігтик дитини, м’яке, чисте, довірливе. Подивишся на неї раз — повік не забудеш. Адже у ній поєднані разом і краса, і простота, і вічність.
1. Відокремлюються поширені та непоширені означення, якщо вони залежать від займенника. (Сильна і вправна, вона працювала завзято і самовіддано. (В. Сосюра)).
2. Відокремлюються поширені та непоширені означення, якщо вони залежать від пропущеного підмета. (Навіки, праведний, заснув. (Т. Шевченко)).
3. Відокремлюються поширені та непоширені означення, якщо вони мають обставинний відтінок (до них можна поставити запитання від присудка чому? за якої умови? незважаючи на що?). (Ліда, вражена, помалу відступає від нього (О. Корнійчук) (відступає (чому?), бо вражена)).
4. Відокремлюються поширені та непоширені означення, що залежать від означуваного іменника, але відділені від нього іншими членами речення (особливо присудком). (Осяяний сонцем, перед нами розкрився зовсім новий світ. (О. Довженко)). 5. Відокремлюються два або більше непоширених означень, що стоять після означуваного іменника, якщо перед ним вже є узгоджене означення відсутнє, то відокремлення не обов'язкове. (Прощай, синє море, безкрає, просторе. (Леся Українка)).
Я дуже люблю квіти, їх аромати, яскраві пелюстки. Моя улюблена квітка — незабудка.
Яке ласкаве ім’я у моєї квітки. І сама вона прекрасна. П’ять пелюсточок, синіх-синіх, ніжніших від неба, а посередині знаходиться жовте сердечко. Незабудки не вигорають, не відцвітають, не тьмяніють на гарячому літньому сонечку. Цвітіння квітки, маленької, як нігтик дитини, м’яке, чисте, довірливе. Подивишся на неї раз — повік не забудеш. Адже у ній поєднані разом і краса, і простота, і вічність.
2. Відокремлюються поширені та непоширені означення, якщо вони залежать від пропущеного підмета. (Навіки, праведний, заснув. (Т. Шевченко)).
3. Відокремлюються поширені та непоширені означення, якщо вони мають обставинний відтінок (до них можна поставити запитання від присудка чому? за якої умови? незважаючи на що?). (Ліда, вражена, помалу відступає від нього (О. Корнійчук) (відступає (чому?), бо вражена)).
4. Відокремлюються поширені та непоширені означення, що залежать від означуваного іменника, але відділені від нього іншими членами речення (особливо присудком). (Осяяний сонцем, перед нами розкрився зовсім новий світ. (О. Довженко)).
5. Відокремлюються два або більше непоширених означень, що стоять після означуваного іменника, якщо перед ним вже є узгоджене означення відсутнє, то відокремлення не обов'язкове. (Прощай, синє море, безкрає, просторе. (Леся Українка)).