Головні члени речення: день (підмет), замітає (присудок), опускає ( присудок)
Другорядні члени речення: свої (означення), сліди (додаток) завісу (додаток), темну (означення) , повільно (обставина).
Объяснение:
Головні члени речення — це підмет і присудок.
Підмет — головний член речення, що означає дійову особу або предмет, про який говориться в реченні, і відповідає на питання хто? що?
Присудок — головний член речення, який характеризує підмет за дією, станом або ознакою і відповідає на питання що робить підмет? що з ним робиться? який він є? хто він такий?
Другорядні – додаток, означення, обставина
Додаток — другорядний член речення, що означає предмет, на який спрямована дія або стан, і відповідає на питання непрямих відмінків (всі, крім називного) кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? на кому? на чому?.
Означення — другорядний член речення, що вказує на різні ознаки предмета і відповідає на питання який? чий? котрий?
Обставина — другорядний член речення, який виражає різноманітні ознаки дії або іншої ознаки (місце, час, причину, мету б, умову) і відповідає на питання де? коли? чому? з якою метою? як? та ін.
Не є членами речення службові частини мови та вигуки.
Головні члени речення: день (підмет), замітає (присудок), опускає ( присудок)
Другорядні члени речення: свої (означення), сліди (додаток) завісу (додаток), темну (означення) , повільно (обставина).
Объяснение:
Головні члени речення — це підмет і присудок.
Підмет — головний член речення, що означає дійову особу або предмет, про який говориться в реченні, і відповідає на питання хто? що?
Присудок — головний член речення, який характеризує підмет за дією, станом або ознакою і відповідає на питання що робить підмет? що з ним робиться? який він є? хто він такий?
Другорядні – додаток, означення, обставина
Додаток — другорядний член речення, що означає предмет, на який спрямована дія або стан, і відповідає на питання непрямих відмінків (всі, крім називного) кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? на кому? на чому?.
Означення — другорядний член речення, що вказує на різні ознаки предмета і відповідає на питання який? чий? котрий?
Обставина — другорядний член речення, який виражає різноманітні ознаки дії або іншої ознаки (місце, час, причину, мету б, умову) і відповідає на питання де? коли? чому? з якою метою? як? та ін.
Не є членами речення службові частини мови та вигуки.
3. У прямому значенні вжито всі прикметники в рядку:
Г) дитячі голоси, свіжий хліб, настільна лампа;
4. Суфікс -ик- має однакове значення в усіх словах, ОКРІМ:
Б) лірик;
7. Фразеологізму НЕМАЄ в реченні:
А) першому;
8. Пунктуаційну помилку допущено в реченні:
Г) шостому;
9. Замість пропуску в третьому реченні можуть бути всі слова, ОКРІМ:
Б) аксіому;
10. У формі називного відмінка в тексті вжито виділене слово:
Г) кандидати;
11. Звук [д] треба вимовляти на місці пропуску в усіх словах рядка:
Д) спо[д]обатися, ві[д]повідний, бу[д]івля;
12. Потрібно поставити в на місці всіх пропусків у рядку:
Б) позичити … Ірини, записано … журналі, зустрічі … академії;
13. Правил уживання великої літери дотримано в усіх словосполученнях рядка, ОКРІМ:
В) Маріїнський Палац, езопівська мова;
14. Літеру и треба писати на місці пропуску в кожному слові рядка:
Б) Алжир, симптом, речитатив;
15. Правильним є варіант послідовного заповнення пропусків:
Г) зробив, внесок, проклав, цю;
16. Двокрапку треба поставити, якщо до частини речення «Завжди уважно й зацікавлено слухаю кожного співрозмовника…» додати фрагмент:
В) саме так можна “побачити” його інтелектуальний рівень;
17. НЕПРАВИЛЬНО цифровий запис із тексту передано відмінковою формою числівника в рядку:
А) одна ціла й три десятих.