Пишається весною рясним білим цвітом, а літом смачними червоними ягодами кожне українське подвір’я, адже «садок вишневий коло хати» (Т.Шевченко) і цвіте там «мамина вишня в саду» (Д.Луценко). Люблять і шанують у нас вишню, як матір (за М.Крищуком):
Жила колись на Україні одна родина. Чоловік козакував при потребі, а відтак сіяв на зимівнику хліб. Жінка була йому до доглядала за дітьми, бо було за ким. Дав їм Бог п’ятеро синів і одну дочку. Зіп’ялися на ноги господарі, добралися до якогось там достатку. Милувалися у вільну хвилину обоє своєю донечкою-писанкою і синами-соколами. Обминало їх обійстя нещастя, бо хатина ховалася у глибокому байраку та й гострі шаблі й стріли батька та його синів завжди були на сторожі. Та людське щастя у руках Божих…
Настали на Україні важкі часи і вороги віднайшли той щасливий зимівник та й взялися до грабунку. Стали проти ворогів батько з синами, але сила солому ломить: сміливих козаків постріляли і порізали. Кинулися кати до хати та на їхній дорозі стала мати із самострілом. Поклала кулею зайд, а сама впала на порозі рідної хати. Тіла козачі вороги потягли із собою кудись, а маму донечка поховала у саду. І сталося диво... Виросло на тому місці деревце, яке навесні зацвіло пишним білим цвітом, а літом налилося червоними ягодами, схожими на краплини крові. Милувалася дівчина-сиротина цвітом деревця, а як спробувала смачних ягід, то враз заснула. І сниться їй те деревце , що з нього вийшла постать матері, стала біля неї і каже:
Я ще навчаюсь у школі, але вже не раз і не два запитував себе: ким бути? І я вирішив у майбутньому стати провідником пасажирських вагонів, як і мій тато.
Від нього я дізнався, що це одна з найбільш масових професій на залізничному транспорті. Перед відправкою в рейс провідник приймає вагон, інвентар, постільну білизну. Забезпечує посадку і висадку пасажирів, правильно розмішує їх у вагоні, створює необхідні для зручного проїзду умови: порядок і чистоту у вагоні, нормальний температурний режим, вентиляцію повітря.
Провідник повинен стежити за справним станом ходової частини вагона, автогальмом і електроустаткуванням, усувати в ньому дрібні дефекти. Він повинен знати правила технічної експлуатації залізниці, розміщення станцій маршруту свого поїзда. З шкільних предметів необхідно добре знати географію, фізику, мови. Головне для провідника вагона — доброзичливість, що повинна поєднуватися з стю, уважністю при обслуговуванні пасажирів, акуратністю.
Моя мама працює перукарем. Вона дуже любить свою професію. Зробити людину красивою і привабливою — справа рук і вміння перукаря. Спеціаліст цієї професії працює в чоловічих, жіночих та дитячих салонах у міській і сільській місцевості, а також у цехах, де виготовляють перуки і шиньйони. Робить стрижку, різні види завивок, модні зачіски, манікюр тощо.
Висококваліфікований перукар повинен володіти знаннями з косметики, знати якості барвників, склад фарб застосування їх, знати призначення й будову устаткування, інструментів, пристроїв і апаратури, а також причини несправностей та засоби їх усунення.
Професія потребує художнього смаку, доброї координації рухів, уважності, ввічливості і такту.
Для успішного оволодіння професією необхідні міцні знання з хімії, біології, анатомії і фізіології людини.
Отже, професії моїх батьків дуже потрібні людям, і я вирішив, що найбільше користі принесу Батьківщині, коли буду провідником пасажирських вагонів.
Пишається весною рясним білим цвітом, а літом смачними червоними ягодами кожне українське подвір’я, адже «садок вишневий коло хати» (Т.Шевченко) і цвіте там «мамина вишня в саду» (Д.Луценко).
Люблять і шанують у нас вишню, як матір (за М.Крищуком):
Жила колись на Україні одна родина. Чоловік козакував при потребі, а відтак сіяв на зимівнику хліб. Жінка була йому до доглядала за дітьми, бо було за ким. Дав їм Бог п’ятеро синів і одну дочку. Зіп’ялися на ноги господарі, добралися до якогось там достатку. Милувалися у вільну хвилину обоє своєю донечкою-писанкою і синами-соколами. Обминало їх обійстя нещастя, бо хатина ховалася у глибокому байраку та й гострі шаблі й стріли батька та його синів завжди були на сторожі. Та людське щастя у руках Божих…
Настали на Україні важкі часи і вороги віднайшли той щасливий зимівник та й взялися до грабунку. Стали проти ворогів батько з синами, але сила солому ломить: сміливих козаків постріляли і порізали. Кинулися кати до хати та на їхній дорозі стала мати із самострілом. Поклала кулею зайд, а сама впала на порозі рідної хати. Тіла козачі вороги потягли із собою кудись, а маму донечка поховала у саду.
І сталося диво... Виросло на тому місці деревце, яке навесні зацвіло пишним білим цвітом, а літом налилося червоними ягодами, схожими на краплини крові. Милувалася дівчина-сиротина цвітом деревця, а як спробувала смачних ягід, то враз заснула. І сниться їй те деревце , що з нього вийшла постать матері, стала біля неї і каже:
– Видиш ня (бачиш мене, авт.), донечко? – шепотіли люблячі уста. – Виш ня, доню?
З того часу те деревце називають Вишнею. А що великою є душа кожної матері, то краплини-ягоди в неї великі та соковиті.
Що я знаю про професії моїх батьків
Я ще навчаюсь у школі, але вже не раз і не два запитував себе: ким бути? І я вирішив у майбутньому стати провідником пасажирських вагонів, як і мій тато.
Від нього я дізнався, що це одна з найбільш масових професій на залізничному транспорті. Перед відправкою в рейс провідник приймає вагон, інвентар, постільну білизну. Забезпечує посадку і висадку пасажирів, правильно розмішує їх у вагоні, створює необхідні для зручного проїзду умови: порядок і чистоту у вагоні, нормальний температурний режим, вентиляцію повітря.
Провідник повинен стежити за справним станом ходової частини вагона, автогальмом і електроустаткуванням, усувати в ньому дрібні дефекти. Він повинен знати правила технічної експлуатації залізниці, розміщення станцій маршруту свого поїзда. З шкільних предметів необхідно добре знати географію, фізику, мови. Головне для провідника вагона — доброзичливість, що повинна поєднуватися з стю, уважністю при обслуговуванні пасажирів, акуратністю.
Моя мама працює перукарем. Вона дуже любить свою професію. Зробити людину красивою і привабливою — справа рук і вміння перукаря. Спеціаліст цієї професії працює в чоловічих, жіночих та дитячих салонах у міській і сільській місцевості, а також у цехах, де виготовляють перуки і шиньйони. Робить стрижку, різні види завивок, модні зачіски, манікюр тощо.
Висококваліфікований перукар повинен володіти знаннями з косметики, знати якості барвників, склад фарб застосування їх, знати призначення й будову устаткування, інструментів, пристроїв і апаратури, а також причини несправностей та засоби їх усунення.
Професія потребує художнього смаку, доброї координації рухів, уважності, ввічливості і такту.
Для успішного оволодіння професією необхідні міцні знання з хімії, біології, анатомії і фізіології людини.
Отже, професії моїх батьків дуже потрібні людям, і я вирішив, що найбільше користі принесу Батьківщині, коли буду провідником пасажирських вагонів.