Діалог на тему телефоної розмови з однорідними і неповними реченнями

Дим - (ти) димиш, дід - дідик, літо - літечко, осінь - осінній, береза - березник, дуб - дубочки, коса - косар,  кобза - кобзар, гордий - гордість, читати - читець, вовк - вовчисько, лис - , вітер - вітерець, бас - басочки, білий - біленький, квасоля - квасолечка, насіння - насіннячко, тополя - тополенька, Київ - київський, качка - качиний, молодий - молодесенький, село - сільський, гарний - гарнесенький, земля - земляний, лист - листочки, книжка - книжечки, хмара - хмарочка, Житомир - житомирський, Запоріжжя - запорізький, Херсон - херсонський.

                                       Дружба.

 

   Біля нашого будинку росте горобина.Давно вона росте. Я  навіть не пам"ятаю коли її там  ще не було. Стара вона та розлога.До неї часто прилітають птахи.Щось щебечуть , розказують їй щось...

   Сьогодні мені приснився сон. Стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким  деревом.

- Люба горобино, як ми вдячні тобі, що минулої осені, ти приберегла для нас ягідки і цілу зиму ми мали чим ласувати.

-Так , так -защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках.

-Та ,що там я,- відповіла горобина.-Якби не ви, весною гусінь поїла б мої листочки, цвіт би осипався і не було б ягідок. Так я би й стояла сумна та одинока.

- Та ми ж друзі! І тепер будемо завжди допомагати  один -одному!- весело зачиркали пташеки і полетіли далі.

  Прокинулась я, виглянула в вікно і знову побачила на горобині пташок.А вони і справді друзі!