Чарівна ніч перед різдвом в однойменній повісті м. гоголя починається з фантастичної події. із труби однієї з хат повалив чорний дим і разом із ним вилетіла верхи на мітлі відьма. там, де вона пролітала, зірки зникали одна за одною. незабаром відьма набрала їх повний рукав. чорт, що також з'явився у нічному небі, обпікаючи руки, схопив місяця та й сховав його до кишені. і тому зробилося так темно, що нічого вже не можна було розгледіти. навіть дорогу до шинку важко було знайти. досхочу побавившись у небі й відчувши холод, відьма прослизнула у трубу хати й перетворилася на звичайну собі жінку на ім'я солоха. вона славилася у селі тим, що вміла причаровувати до себе статечних козаків. чорт слідом за солохою через пічну трубу проникнув до хати. чого тільки не буває у святкову ніч! то ж і коваль вакула мандрує з диканьки до петербурга верхи на чорті, щоб дістати для своєї коханої оксани черевички самої цариці. зустрівшись у столиці з запорожцями, парубок потрапляє до царського палацу, і цариця дарує йому невимовно красиві черевики. а яке ж свято обходиться без жартів і сміху! сміються парубки та дівчата, ходячи з колядками від хати до хати. сміється й читач над козаками, які у різдвяну ніч вирішили навідатися до солохи на вогник. ніхто з солошиних гостей: ані голова, ані дяк, ані чорт, ані чуб - не хотіли, щоб їх там хтось бачив. то ж солоха ховає своїх кавалерів у мішки з-під вугілля. і такий комічний вигляд вони мають, коли їх дістають із тих мішків парубки та дівчата, думаючи, що там лежать паляниці та ковбаси! сміється читач і над пузатим пацюком, що віддавався святковій трапезі у дуже незвичайний спосіб. він сидів на підлозі по-турецьки перед невеликою діжкою, на якій стояла миска з галушками, і сьорбав з миски юшку, хапаючи час від часу зубами галушки. а вареники самі летіли з миски прямо в роззявлений рот пацюка, який обтяжував себе лише жувати та ковтати їжу. у ніч перед різдвом чорт, який хотів посміятися з людей, був ошуканий сам. замість того, щоб дошкулити вакулі, якого він ненавидів за малярські здібності, нечистий виконує всі бажання коваля та ще й одержує в нагороду три удари хворостиною по спині. повість м. гоголя "ніч перед різдвом" входить до першої збірки письменника "вечори на хуторі біля диканьки". в цих повістях автор змалював милу його серцю україну, де він народився та виріс. у них химерно переплелися давні легенди й картини життя простих українців, фантастичне й комічне.
Великдень – величне свято для кожного із нас. моя сім’я ретельно готується. прибираємо, печемо паски та малюємо писанки. потім освячуємо ці дари. зранку ідемо до церкви. у ці дні вітаємося словами «христос воскрес». цікавими є народні гуляння біля церкви. можна побачити багатьох друзів, знайомих. дозволяється на свята усім бажаючим бити у дзвони. їх відлуння довго лунає навколо. свята несуть радість, добро, зустрічі великдень – це дуже велике свято для кожного із нас. у церкві ми освячуємо дари: паски, крашанки та писанки. у ці дні вітаються словами «христос воскрес». усі жителі гарно одягнуті. посмішки на устах. збирається родина за святковим столом. я з подругою люблю побити у дзвони біля церкви. там можна побачити друзів та знайомих. у ці дні дзвін майже не вщухає. багато охочих спробувати свою силу. на великдень усі радіють. вчора у місті була хороша сонячна погода. тепле сонечко привітно усміхалось до перехожих. посилало на землю яскраве проміння. у цей святковий день було шумно і гамірно. гучні дзвони кликали до церкви. люди поспішали на службу. саме у ці великодні дні збереглась чудова традиція на наших теренах. після служби брами не зачиняються. вони відкриті з ранку до глибокого вечора. багато людей прямують подзвонити у церковні дзвони. далеко над дзвіницями розстелявся їх бум. а сьогодні не обійшлося без веселого обливання. це так званий «обливний понеділок». особливо він тішить дітвору. у такий хороший сонячний день прохолодна вода не лякала перехожих. великодні свята – це зустрічі в родинному колі, серед друзів. радість та надія на краще.
