1)кожну людину, яка має неймовірний талант називають співучою пір"їнкою. мене інколи також так називають. я маю талант до співу. коли на районний будино культури робить різні концерти, майже завжди моя вчителька по вокалу мене туди задіює. я ніоли не співаю сумні пісні. більшість я співаю
жартівливі. ось це і є моя співуча пір"їнка.
2)у кожної людини є свій талант.наприклад, у однієї дитини голос, у другої складати вірші.
у мене талант(пиши свій талант).я дуже гарно (пиши свій талант).але я ніколи не (співаю, малюю, ) погані або сумні (пісні,
малюнки,вірші).мені завжди все трапляється позитивне.
ось мене завжи хвалять за мої(вірші, пісні, картини).і говорять: " у тебе талант як співуча пір*їнка" .
3)у кожної людини є своя співуча пір”їнка.є таке прислів”я : у кого є щаслива пір”їнка тот щасливий,а у кого немає-ні.у
деяких людей є талант,а якщо у тебе його немає,то ти ще не визначив його.ти не повинен сумувати що у тебе немає таланту,це співуча пір”їнка нам дає талант,а талант є у кожної людини.пробуди у себе ту мить,у якій ти знайдеш свою пір”їнку.
місток від однієї людини до іншої прокладає пам’ять. її також можна тренувати, як тренують пам’ять на вірші, формули, правила, номери телефонів. а пам’ять серця тренують увагою до близьких людей. це означає, що треба прагнути пам’ятати про їхні прохання, справи, турботи, про те, що вони люблять,
що їх тішить і що засмучує, що для них важливе, які дати для них особливо дорогі.
уміння співчувати, розуміти стан іншої людини - найважливіша, мабуть, магістраль комунікабельності. до того, хто щиро співчуває, тягнуться інші люди, до нього хочеться йти і з радістю, і з сумом, з ним
діляться думками, йому виливають душу, з ним прагнуть дружби.
психологи вважають, що здатність до співпереживання, співчування потребує добре розвинутої уваги. не легкості фантазії, такої властивої дитинству, а уяви, що напружує душевні сили, спроможності перемістити своє «я» в іншу людину,
відчувати те саме, що відчуває вона. уміння сприймати чужі радість, сум, біль, як свої власні, звичайно, нелегко навчитися. але саме в ці моменти ми стаємо чуйніші, добріші (д. орлова).
1)кожну людину, яка має неймовірний талант називають співучою пір"їнкою. мене інколи також так називають. я маю талант до співу. коли на районний будино культури робить різні концерти, майже завжди моя вчителька по вокалу мене туди задіює. я ніоли не співаю сумні пісні. більшість я співаю
жартівливі. ось це і є моя співуча пір"їнка.
2)у кожної людини є свій талант.наприклад, у однієї дитини голос, у другої складати вірші.
у мене талант(пиши свій талант).я дуже гарно (пиши свій талант).але я ніколи не (співаю, малюю, ) погані або сумні (пісні,
малюнки,вірші).мені завжди все трапляється позитивне.
ось мене завжи хвалять за мої(вірші, пісні, картини).і говорять: " у тебе талант як співуча пір*їнка" .
3)у кожної людини є своя співуча пір”їнка.є таке прислів”я : у кого є щаслива пір”їнка тот щасливий,а у кого немає-ні.у
деяких людей є талант,а якщо у тебе його немає,то ти ще не визначив його.ти не повинен сумувати що у тебе немає таланту,це співуча пір”їнка нам дає талант,а талант є у кожної людини.пробуди у себе ту мить,у якій ти знайдеш свою пір”їнку.
місток від однієї людини до іншої прокладає пам’ять. її також можна тренувати, як тренують пам’ять на вірші, формули, правила, номери телефонів. а пам’ять серця тренують увагою до близьких людей. це означає, що треба прагнути пам’ятати про їхні прохання, справи, турботи, про те, що вони люблять,
що їх тішить і що засмучує, що для них важливе, які дати для них особливо дорогі.
уміння співчувати, розуміти стан іншої людини - найважливіша, мабуть, магістраль комунікабельності. до того, хто щиро співчуває, тягнуться інші люди, до нього хочеться йти і з радістю, і з сумом, з ним
діляться думками, йому виливають душу, з ним прагнуть дружби.
психологи вважають, що здатність до співпереживання, співчування потребує добре розвинутої уваги. не легкості фантазії, такої властивої дитинству, а уяви, що напружує душевні сили, спроможності перемістити своє «я» в іншу людину,
відчувати те саме, що відчуває вона. уміння сприймати чужі радість, сум, біль, як свої власні, звичайно, нелегко навчитися. але саме в ці моменти ми стаємо чуйніші, добріші (д. орлова).