Друзі, сьогодні маємо доволі дискусійну тему для власного висловлення. На жаль, така проблема є близькою для багатьох українських сімей. То підтримаєте ви таку думку чи спростуєте? Постарайтеся знайти переконливі аргументи!
На чужині ще більше батьківщину цінують
Я згоден із думкою, що на чужині батьківщину цінують більше.
З дитинства ми звикаємо до навколишнього світу, починаємо любити все, що нас оточує: природу, людей, рідне місто. Коли ж опиняємось за кордоном, все здається незвичним, чужим, у серці оселяється туга за Батьківщиною. До того ж, на чужині інші звичаї та побут, до яких людині буває важко звикнути.
Яскравим прикладом на підтвердження цієї тези є також життя Григорія Многогрішного з роману Івана Багряного «Тигролови». Коли чоловік утік із потягу й опинився в тайзі, він постійно відчував тугу за Батьківщиною, хоч і знайшов прихисток в українській родині, яка шанувала народні традиції та звичаї. Герой страждав від того, що в Україні лишилися його рідні та друзі, та для нього дорога додому закрита.
Якщо подивимось на сучасне життя, то побачимо, що люди в пошуках кращої долі вирішують поїхати за кордон. Опинившись у чужій країні, вони страждають від того, що позбавлені спілкування рідною мовою та оточені чужоземцями. У них постійно виникають спогади про рідну землю і сім’ю. Люди починають цінувати те, що втратили, не витримують розлуки й повертаються додому.
Тому справді: людина, опинившись на чужині, починає ще більше цінувати Батьківщину.
ще тільки вчора сонце пригрівало, як влітку. а вже сьогодні вранці в моє місто прийшла чарівна осінь. дерева змінили своє зелене вбрання на жовте і оранжеве. у парку стало дуже красиво. там всі доріжки і стежини усипані опалим кленовим листочками. мені подобається їх збирати і робити гарні букети!
вранці, коли я йду в школу, на вулиці холодно, а вдень сонечко зігріває місто. погода восени мінлива. те йде дощик, то супляться хмари, то знову визирає сонечко. осінь щороку буває різна. вона може бути похмурою, теплою чи яскравою.
у вересні ще тепло, дме теплий ласкавий вітер, зовсім як в серпні. листя з дерев ще не опадає, а радує око різними кольорами. птахи в цей час починають готуватися до перельоту в теплі краї. ще в середині вересня настає бабине літо, коли тепло, як влітку.у жовтні все листя з дерев опадає на землю і дерева стоять голими. місто спорожніло без пташок, які полетіли на зимівлю на південь. починаються дощі і грози. на вулиці часто дме холодний і пронизливий вітер.
у листопаді бувають морозні дні, іноді навіть випадає перший сніг. на вулиці рано темніє. птахи, що залишилися в місті, можуть залишитися без їжі. тому треба підгодовувати пташок і робити для них годівниці. годівниці для пташок можна повісити на вікно або на дерева у дворі. як же весело дивитися, як птахи клюють хлібні крихти і зерна!
я люблю осінь, яка настала в моєму місті. місто стає казковим, двір покритий опалим листям. осінь оздоблює листя в різні кольори. зустрічаються листя жовтого, червоного, кольорів. ще мені подобається чути хрускіт опалого листя під ногами. восени я збираю опале листя і засушую його. разом з вчителькою ми робимо красиві вироби з них. осінь в моєму місті – це золота пора!
Друзі, сьогодні маємо доволі дискусійну тему для власного висловлення. На жаль, така проблема є близькою для багатьох українських сімей. То підтримаєте ви таку думку чи спростуєте? Постарайтеся знайти переконливі аргументи!
На чужині ще більше батьківщину цінують
Я згоден із думкою, що на чужині батьківщину цінують більше.
З дитинства ми звикаємо до навколишнього світу, починаємо любити все, що нас оточує: природу, людей, рідне місто. Коли ж опиняємось за кордоном, все здається незвичним, чужим, у серці оселяється туга за Батьківщиною. До того ж, на чужині інші звичаї та побут, до яких людині буває важко звикнути.
Яскравим прикладом на підтвердження цієї тези є також життя Григорія Многогрішного з роману Івана Багряного «Тигролови». Коли чоловік утік із потягу й опинився в тайзі, він постійно відчував тугу за Батьківщиною, хоч і знайшов прихисток в українській родині, яка шанувала народні традиції та звичаї. Герой страждав від того, що в Україні лишилися його рідні та друзі, та для нього дорога додому закрита.
Якщо подивимось на сучасне життя, то побачимо, що люди в пошуках кращої долі вирішують поїхати за кордон. Опинившись у чужій країні, вони страждають від того, що позбавлені спілкування рідною мовою та оточені чужоземцями. У них постійно виникають спогади про рідну землю і сім’ю. Люди починають цінувати те, що втратили, не витримують розлуки й повертаються додому.
Тому справді: людина, опинившись на чужині, починає ще більше цінувати Батьківщину.
ответ:
ще тільки вчора сонце пригрівало, як влітку. а вже сьогодні вранці в моє місто прийшла чарівна осінь. дерева змінили своє зелене вбрання на жовте і оранжеве. у парку стало дуже красиво. там всі доріжки і стежини усипані опалим кленовим листочками. мені подобається їх збирати і робити гарні букети!
вранці, коли я йду в школу, на вулиці холодно, а вдень сонечко зігріває місто. погода восени мінлива. те йде дощик, то супляться хмари, то знову визирає сонечко. осінь щороку буває різна. вона може бути похмурою, теплою чи яскравою.
у вересні ще тепло, дме теплий ласкавий вітер, зовсім як в серпні. листя з дерев ще не опадає, а радує око різними кольорами. птахи в цей час починають готуватися до перельоту в теплі краї. ще в середині вересня настає бабине літо, коли тепло, як влітку.у жовтні все листя з дерев опадає на землю і дерева стоять голими. місто спорожніло без пташок, які полетіли на зимівлю на південь. починаються дощі і грози. на вулиці часто дме холодний і пронизливий вітер.
у листопаді бувають морозні дні, іноді навіть випадає перший сніг. на вулиці рано темніє. птахи, що залишилися в місті, можуть залишитися без їжі. тому треба підгодовувати пташок і робити для них годівниці. годівниці для пташок можна повісити на вікно або на дерева у дворі. як же весело дивитися, як птахи клюють хлібні крихти і зерна!
я люблю осінь, яка настала в моєму місті. місто стає казковим, двір покритий опалим листям. осінь оздоблює листя в різні кольори. зустрічаються листя жовтого, червоного, кольорів. ще мені подобається чути хрускіт опалого листя під ногами. восени я збираю опале листя і засушую його. разом з вчителькою ми робимо красиві вироби з них. осінь в моєму місті – це золота пора!