Жили на одній березі дві пташки-сусідки. Одна з них - Сорока, вважала себе великою панею, ходила лише у капелюшках, була дуже заможною і не мала дітей. Інша - Горобчиха. Ця була скромною, одягалася сіренько, у неї була купа галасливих діточок-гороб*ят, які завжди хотіли їсти. Сорока завжди вихвалялася своїм розумом і багатствами. На ринку вона завжди купувала лише найдорожчі делікатеси. А Горобчиха була тихенькою, мовчазною, бо завжди мала один клопіт - як прогодувати своє сімейство. Тому й на базарі вона купувала лише хліб та дешевий сир. Одного разу зустрілися сусідки по дорозі на ринок та й пішли поряд. Аж раптом бачать - лежить на стежці два камінці. Один - блискучий, аж сяє на сонечку. А інший - тьмяний, сіреньки. От Сорока, будучи хитрою, відразу схопила блискучий, та й каже - цей діамант не для тебе, сірої мишки, тобі вистарчить і камінця. Та й гордо пішла геть. А бідна Горобчиха зітхнула тяжко, підняла камінець, та й думає: " Ну хоч діткам принесу гратися". Але взяла та й потерла камінь. І раптом камінь засяяв. Під шаром пилу виявився справжній діамант. Горобчиха занесла його на базар, продала та й стала жити зі своїми дітками у достатку. А що ж Сорока? Вона всім вихвалялася, що це справжній діамант. Але одного разу побачив цей камінець Грак-ювелір, та й посміявся з пихатої Сороки. Це виявився звичайнісінький шматок скла. Ось така історія. Не все те золото, що блищить.
Сорока завжди вихвалялася своїм розумом і багатствами. На ринку вона завжди купувала лише найдорожчі делікатеси. А Горобчиха була тихенькою, мовчазною, бо завжди мала один клопіт - як прогодувати своє сімейство. Тому й на базарі вона купувала лише хліб та дешевий сир. Одного разу зустрілися сусідки по дорозі на ринок та й пішли поряд. Аж раптом бачать - лежить на стежці два камінці. Один - блискучий, аж сяє на сонечку. А інший - тьмяний, сіреньки. От Сорока, будучи хитрою, відразу схопила блискучий, та й каже - цей діамант не для тебе, сірої мишки, тобі вистарчить і камінця. Та й гордо пішла геть. А бідна Горобчиха зітхнула тяжко, підняла камінець, та й думає: " Ну хоч діткам принесу гратися". Але взяла та й потерла камінь. І раптом камінь засяяв. Під шаром пилу виявився справжній діамант. Горобчиха занесла його на базар, продала та й стала жити зі своїми дітками у достатку.
А що ж Сорока? Вона всім вихвалялася, що це справжній діамант. Але одного разу побачив цей камінець Грак-ювелір, та й посміявся з пихатої Сороки. Це виявився звичайнісінький шматок скла.
Ось така історія. Не все те золото, що блищить.
Заранее прощения, если будут ошибки.))
Объяснение:
1. Г. Пес заспокоївся: нарешті його нагодували.
2. А. Слава - товар невигідний: вона коштує дорого й зберігається погано.
Б. Летять з гори санки і гринджолята, в очах мигтять занесені тини.
В. Ревли весною тури-переможці, шукали кажані-ченіргачі.
Г. Забудешь рідний край - тобі твій корінь всохне.
3. А. Дзвенить під серцем золота стрила, дзвенить сережка золота у вусі.
Б. У друга мого в Каліфорнії свої клопоти - олені об'їдають троянди
В. Простугоніло смутком вечоровим, хитнуло тиші синій оксамит.
Г. Вогневна зірка в небі пролітала, сичі кричали - вісники біді.
4. Б. Сонце сідає - місяць вступає у свої права.
5. А. Недавно відбулася знакова подія - націоналістичні сили пішли на об'єднання.
Б. Бабциних подруг я пам'ятаю дуже добре - всі вони схожі між собою.
В. До того ж, пам'ятаймо, литератор, як і будь-хто інший дитина свого часу.
Г. Промчався вершник по німій Полтаві, у серці міста громо віддалось.
6. А. Хочеш бути чесним зі всіма - будь чесним, насамперед, із собою.
Б. Усе ж щось не до кінця ясно, чи не було чиєї злої волі.
В. Я відчув, як це радісно робити комусь добро.
Г. Я глянув на Ромку - він був блідий і нещасний.
7. А. Шелестить пожовкле листя, по діброві гуляють хмари, сонце спить.
Б. Благо, вода поруч: п'ятдесят метрів до Дніпра, п'ятдесят - до озера.
В. Реве та стогне Дніпр широкий, сердитий вітер завива.
Г. Щасливими не народжуються - щасливими стають.