да даю не много(потому что их нет) но я надеюсь что кто-то да

Ярославна, неквапом ступаючи з каменя на камінь, пішла

вздовж течії донизу і, не дійшовши до містка зупинилась.

Комдив ліг спати не роздягнувшись.

Не поспішаючи кудись ховаються  останні шуми й гуки довгої літньої днини.

Жита  зашамотіли, підіймаючи догори свої похилені колоски

З дідівського кухля, ковтнувши води, в далеке  дитинство злітаю думками.

Затремтіло зразу сонне  повітря, і зграї срібних звуків не заплутавшись, полетіли яром  далеко в степ.

Матроси ще довго розмовляли, згадуючи  рідні степи, рідні річки, а журавлик почувши, що  нічого лихого йому не зроблять, заснув.

Щось крикнув до  неї Давид, сам не почувши свого голосу, і ще вдарив по конях. І  вже не оглядався, не чув, не бачив нічого.

Ще з давних часів природу і людину  вважали одним цілим. Не було б природи- не було б нас.  Усе що нас оточує створено природою. Навіть ми є невід*ємною її частиною. Завдяки ресурсам нашої землі ми маємо усе необхідне, та часто забуваємо давати щось в замін. Ми рубаємо ліси, забруднюємо територію, руйнуємо власну планету. Незадумуючись що природа- наш спільний дім. Ми повинні бути їй безмежно вдячні за найцінніший подарунок для людства-життя. За усі дари, що она нам підносить. Адже природа в усьому.  Вона складова нашого одягу і харчування. Природа ховається у кожній деталі нашого будинку. І тому ми маємо взаємодіяти з нею. Захищати її, пам*ятаючи що без природи - небуло б нічого.