кщо людину виховувати в атмосфері добра, то добро залишиться у її душі на все життя. а якщо навпаки завжди кричати і проявляти зневагу, то самі знаєте... що бажаєте то і маєте. саме тому на мою думку, твердження "вчися доброму погане на ум не прийде" - правильне. як доказ можу навести образ Чіпки із твору Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні". Чіпка зростав у зневазі своїх однолітків і односельчан.це послугувало мотивом до озлоблення і ненависті до оточення, що згодом вилилось в тяжкий злочин - вбивство цілої сім"ї. ще прикладом даної думки є образ Докії з твору Бориса Грінченка "Каторжна". дівчинку з самого дитинства принижували і відштовхували від себе найближчі люди. ось вона перетворилась в злосовісну людину, що згодом вирішила підпалити будівлю через зраду. отже, висновок за вами, читачі. поміркуйте над тим, щоб було якби ми вчилися поганому, а не навпаки...
Одного разу взимку двоє друзів Йосип і Вова пішли кататись на санчатах . "Привіт" в один голос , зустрівшись ,сказали вони .
-Пішли на гірку ? - везучи санчата сказав Йосип .
- Пішли ! - радісно вигукнувши ,Вова вже побіг на пагорб
- З'їдьмо "паравозиком" - запропонував Вова
- Поїхали- вигукнув Йосип ,прив'язавши свої санчата до вовиних
- По моєму це було щось ! - встаючи після веселого падіння , не втримуючи радощів казав Вова
- Вовчику ! Іди їсти !
- Бувай мене мама зве !
- Треба буде ще так прийти
- Обов'язково !
- Бувай !