Дай, Боже, нам долю, дай миру та щастя. 2. Тут стеблина кожна- звук із пісні, тут рослина кожна- чистий дзвін.
3. Вечірнє сонце, дякую за всіх, котрі ні чим не осквернили душу.
4. Іскриться ранок, сипле в серце роси, співають струни неба і душі.
5. То дощ, то сніг, то знову дощ і листя лопотіло.
- Привіт Насте! На урок фізкультури.
- Ой, а навіщо так поспішати?
- Як навіщо? Фізкультура найкращий урок!
- Ні, ти що!? Якби я вирішувала чи потрібні уроки фізкультури у школі, то я би була проти цього уроку!
- На мою думку, ти погано говориш!
- Чому ти так вважаєш? Мені ось, наприклад зовсім не подобається цей урок!
- Тому, що усім потрібна розминка, потрібно тримати себе у формі, люди які займаються фізкультурою сильніші, здоровіші...
- Ну, навіть не знаю.
- Не вагайся почни дивитися на цей урок з іншої сторони!
- Я подумаю.
Після того як Насті закінчився урок фізкультури, діти знову зустрілися:
- І як Насте, ти поміняла свою думку?
- Знаєш, так, фізкультурою займатися дуже класно, і я рада, що у нас є такі уроки! Я навіть почала краще себе почувати!
- Я задоволений тим, що я тебе переконав!
- Дуже дякую тоб
Объяснение:
Кажуть, що обличчя — дзеркало душі людини. І це справді так. Я переконуюсь у цьому, коли дивлюся на свого товариша. Його привітне відкрите обличчя завжди випромінює якусь доброзичливість. На вигляд він звичайний хлопець. Обличчя довгасте, худорляве, засмагле на сонці. Високий лоб, зверху до якого легенько прилягає зачесане набік коротко підстрижене густе чорне волосся.
Ніс прямий. Широкі чорні брови розлітаються на переніссі, мов у польоті пташині крила. З-під них дивляться великі круглі сині, як літнє небо, очі. Погляд їх розумний, добродушний, прямий і відвертий, як у кожної чесної людини. Та досить якоїсь навіть найменшої несправедливості, як погляд різко міняється. Очі стають гнівними і пронизливими.
Товариш мій середнього зросту, широкий у плечах, дужий, спритний, витривалий, бо постійно займається спортом.